Олена Ротарі — журналістка-волонтерка

Нещодавно у нашій газеті був надрукований нарис про журналісток, які у ці важкі часи віддають сили та енергію волонтерській роботі, допомагаючи ВСУ та вимушеним переселенцям. Виходячи з позитивної реакції наших читачів, ми вирішили продовжити цю тему.

…Старий одеський двір на вулиці Жуковського, 15 ще ніколи не бачив такої кількості людей, як весною-влітку цього року. Але приходять сюди не туристи, а переважно ті, хто через війну залишився без домівки, кому конче потрібна допомога. Вони шукають та знаходять її у штабі волонтерського руху з підбадьорливою назвою «Нехай щастить!». І хоча у штабі ведуть ретельний облік отримувачів допомоги, але на запитання, якій кількості людей допомогли за час діяльності, кажуть, що треба підрахувати, бо майже кожного дня додаються нові люди.

— Точно можу сказати, що кількість тих, кому допомогли наші волонтери, перевищує дві тисячі, — каже керівник проєктів штабу Олена Ротарі.

Олена, журналістка з більш ніж 25-річним стажем, перед початком війни працювала продюсеркою популярної телекомпанії «7-й канал». Вона чесно зізнається, що після 24 лютого кілька днів перебувала у шоці. Але як людина, яка звикла активно працювати, швидко подолала розгубленість і знайшла достойну справу, де у пригоді могли б стати її журналістський досвід та організаторські здібності. І вже у березні головною справою стало для неї волонтерство. До того ж досвід вже був — у 2014-му Олена допомагала нашим військовим. А що стосується вміння зібрати навколо себе людей для якоїсь справи, то на телебаченні без цього просто не прожити. Тим більше, продюсеру!

Почала співпрацювати зі Станіславом Маденсом з одеського осередку «Автомайдану» та його штабом. Зараз у волонтерському русі «Нехай щастить!» близько 20 осіб, серед них — і журналістки Катерина Маденс, Наталя Зайцева, Ольга Гвоздецька, і такі колоритні постаті, як соліст театру опери та балету Костянтин Величко, музикант-саксофоніст Микита Полюхович, інші достойні люди, які не жаліють часу, енергії та сил задля допомоги тим, хто її потребує.

Почали свою діяльність волонтери зі збору коштів для воїнів ЗСУ, на отримані донати закупали та відправляли на фронт тепловізори, дрони, амуніцію тощо. Продовжують робити це і зараз. Олена з гордістю розповідає про свою 14-річну племінницю Мілану Ротарі. Дівчина вміє грати на фортепіано, акордеоні, бандурі та флейті, сама пише музику. Після 24 лютого її сім’я опинилася у Німеччині. Там Мілана стала наймолодшою учасницею міжнародного музичного фестивалю, який проходив у місті Кальбе. За виконання свого твору «Ніч» Мілана отримала гонорар у 1000 євро. Для її багатодітної родини (у Мілани два брати та п’ятеро сестер) ці гроші могли б стати великою допомогою, але дівчинка вирішила третину свого гонорару віддати нашим військовим. Ці гроші пішли на закупівлю тепловізора.

Незабаром виявилося, що є і своєрідний «другий фронт» — це люди, яких безжальний та підступний ворог фактично залишив без рідної оселі, а часто і без даху над головою — у прямому сенсі. Зараз в Одесі — біля 40 тисяч вимушених переселенців, і кількість їх постійно збільшується. Велику допомогу надають їм міжнародні організації Razom for Ukraine, Nova Ukraine, українсько-італійська спільнота — продуктовими наборами, засобами гігієни, косметики тощо; ця допомога йде через волонтерів. Допомагають і місцеві депутати, бізнесмени, зокрема, Лілія Леонідова, Християнська місія «Нове життя» та Федір Герасимов, народний депутат України Олександр Горенюк, екс-депутат обласної ради Денис Волошин та інші. Рух «Нехай щастить!» активно співпрацює з міським департаментом праці та соціального забезпечення з надання допомоги інвалідам першої та другої груп.

Працюють волонтери чітко за графіком. Продовольчі набори видаються: внутрішньо переміщеним особам (ВПО) — раз на два тижні; одеситам з інвалідністю 1-ї та 2-ї груп — раз на три тижні. Предмети гігієни — раз на місяць. Допомога дітям: для ВПО — раз на тиждень, одеситам — раз на два тижні.

Дні видачі: понеділок — люди з інвалідністю 1-ї та 2-ї груп; вівторок, середа, четвер — ВПО; п’ятниця — дитячий день (родини з дітьми до трьох років).

Пункти видачі — на Жуковського, 15 та Академіка Корольова, 58 А (школа «Інтелект») — працюютьз повною самовіддачею. А це не лише фізичне, але й психологічне випробовування.

Олена Ротарі і зараз не може без хвилювання розповідати, якими історіями ділилися з нею переселенці.

Жінка з Маріуполя 17 діб просиділа у підвалі, рятуючись від обстрілів та бомбардувань. Геть виснажена, вона все ж знайшла сили, щоб пройти чимало кілометрів до найближчого блок-посту.

Чоловік 80 років дивом зумів вивезти з Авдіївки дружину. Коли він вперше прийшов до наших волонтерів, то так розчулився, що обійняв та розцілував усіх, хто був на той час у штабі….

Крім того, штаб «Нехай щастить!» надає вимушеним переселенцям корисну інформацію. Так, нещодавно відбувся тренінг «Обізнаний — значить, захищений» із захисту прав на нерухомість, який провела державна реєстраторка Олена Бабич. Зокрема, розглядалися такі вкрай важливі питання: як бути з житлом, що знаходиться на тимчасово окупованій території, або такою нерухомістю, що була знищена; що робити, коли втрачені, пошкоджені чи зіпсовані документи на нерухоме майно; як зібрати та подати інформацію для отримання в майбутньому компенсації за пошкоджене/зруйноване майно від російських загарбників тощо.

Волонтерський рух «Нехай щастить!» працює вже півроку. Напередодні цієї дати на сторінці у Фейсбуці члени руху розмістили звернення, де, зокрема, написано: «Півроку неймовірних випробувань, втрат та страху. Півроку наснаги, загартування та удосконалення. Півроку віри, покладання на військових та національної самоідентифікації. Півроку нашому штабу! Обіцяємо боронити державу, поки дихаємо, і в тилу, і, якщо знадобиться, на фронті. Продовжуємо виборювати свободу, вільне серце та щастя бути українцем!».

Тож, хай щастить вам, волонтери і волонтерки руху «Нехай щастить!».