|
«Балтяни живуть у моєму серці»
24.09.2022 / Газета: Чорноморські новини / № 73-74(22396-22397) / Тираж: 8525
18 вересня минуло 85 років від дня народження нашого земляка Володимира Куликівського — непересічного поета із когорти шістдесятників за часом творчості і за духом, поета, який після виходу у світ збірки вибраного «Відтворення» у 1992-у був прийнятий до Спілки письменників України посмертно. Балто, Балто, Мила до нестями, Що тобі єлейна похвала, Коли ти вишневими руками Україну-матір обняла! Так у поезії «Балта» у розквіті творчих сил писав Володимир Куликівський, живучи вже у Херсоні. Й ці слова стали крилатими. Він народився у Балті 1937-го в родині робітника Петра Прокоповича Куликівського, який близько 40 років пропрацював ковалем на ливарно-механічному (обозному) заводі. Тут, наче в казці, проминули поетові дитинство і частково юність. Саме з Балтою, назавжди рідним містом, пов’язаний початок його творчості: перші віршовані спроби він робив у 10—12-літньому віці, а в старших класах його вірші почала друкувати районна газета «Комунар» (тепер — «Народна трибуна»). До речі, у ті шкільні роки він здружився з ровесником Володимиром Шлієнком, який тоді теж (як і досі) писав вірші, тільки російською мовою, а пізніше став поетом і залишив цікаві спогади про Балту та самого В. Куликівського, а також з Віктором Скоковим, котрий потім став відомим у місті журналістом і поетом. Перший друкований вірш Володі з’явився у балтській «ра-йонці» 11 липня 1954-го. І з цією газетою були пов’язані наступні кілька років, адже згодом його запросив у редакцію на роботу тодішній заступник редактора, поет Семен Цванг, який раніше видав збірку власних віршів, а в 1954-у організував літературне об’єднання місцевих авторів. Наприкінці того ж 1954-го тут, у Балті, Володимир Куликівський познайомився з одеськими письменниками Ігорем Невєровим та Анастасією Зорич, від яких одержав чимало корисних порад. Але все життя своїм кращим учителем і наставником у поезії та журналістиці вважав Семена Цванга. Юний поет поринув в активне творче життя. 1956 року, працюючи у редакції «районки», надрукував понад двадцять віршів та заміток. Помітною подією для багатьох балтян став літературний вечір, що відбувся 14 лютого 1957-го у районному будинку культури, на якому зі своїми творами виступали деякі одеські та балтські лі-тератори. Свої вірші читав і В. Куликівський. Молодий поет і тоді, наприкінці 1950-х, і потім підтримував зв’язки з колегами-одеситами. Зокрема, той же Ігор Невєров 1957-го писав йому: «Чому ви живете в Балті? Що вас там тримає? Переїжджайте в обласний центр». Кликав Куликівського й Володимир Гетьман: «По-справжньому творити можна тільки в Одесі...». Мешкаючи в Балті, а з 1960-го — в Херсоні, В. Куликівський неодноразово бував в Одесі, де зустрічався з Григорієм В’язовським, Володимиром Гетьманом, Олександром Уваровим, Ігорем Невєровим, Борисом Нечердою, Володимиром Домріним та іншими. Він був членом літоб’єднання при обласному відділенні Спілки письменників України. Там, зокрема, якось мав зустріч з Максимом Рильським, яка запам’яталася на все життя. Пізніше, навчаючись і живучи у Києві та інших містах, зійшовся з колом поетів старшого покоління і ровесниками, що позитивно вплинуло на його подальшу творчість. На жаль, за життя видав лише одну книжку дорослої лірики — «Зелені ритми». В альманасі «Літературна Одеса» 1957 року була надрукована поетична добірка В. Куликівського, зокрема й вірш «Проти вітру», який викликав неоднозначне прочитання та обурення деяких можновладців. У результаті редактор альманаху Г. В’язовський мусив звільнитися, а В. Куликівського органи КДБ, як мовиться, взяли на гачок, через що надалі йому довелося зазнати відчутних утисків. Утім, і 1958-го (вже за редакторства Євгена Бандуренка) у «Літературній Одесі» знову була вміщена добірка ліричних віршів Куликівського. Попереднього ж року деякі його вірші побачили світ у колективній збірці одеситів. Друкувався також у низці районних та обласних газет Одещини. Усі поезії із згаданих добірок писалися в Балті. Тут він сформував і рукопис своєї першої книжки — «Подарунок», до якої увійшли вірші для дітей дош-кільного віку, що побачила світ 1959 року в Одеському обласному видавництві. Писав В. Куликівський на різні теми: і поезії громадянського звучання, деколи — із сатиричними нотками, і вірші, пройняті щирою любов’ю до людей, до рідної землі. Проживаючи із 1960-х переважно у Херсоні, не забував про Балту, про рідну домівку на вулиці Чорноморській, 31, де нині встановлена меморіальна дошка із написом: «У цьому будинку народився і жив у 1937—1960 рр. український поет Володимир Петрович Куликівський». У творах поета живуть образи батьків. У вже цитованому вірші «Балта» автор згадує матір Варвару Терентіївну: Хто на мене у степу чекає — Ти чи, може, матінка моя. Є у нього поезія «У мого батька сиві скроні…». З рідною домівкою пов’язаний і вірш «Яблунька». І після 1960-го (майже до самої передчасної кончини у 1985-у), проживаючи далеко за межами рідного міста, наш славний земляк, який став уже добре відомим у поетичному світі України, майже щороку приїздив до Балти, зустрічався з тутешніми друзями й знайомими, щоразу заходив до редакції «Народної трибуни», відвідував будівлю колишньої рідної школи №6 (де тривалий час був навчально-виробничий комбінат). Сюди, в Балту, він також надсилав книги та листи. Мені особисто у 1980-х пощастило двічі зустрічатися (хоча ці зустрічі були й короткими) у нашому місті з Володимиром Куликівським, і від того залишилися по-справжньому незабутні враження. «Балтяни живуть у моєму сер-ці», — не раз говорив він. І віриться, що пам’ять про нашого славного поета завжди житиме у серцях земляків, адже він — невід’ємна частина історії нашого міста. Його вірші включені до навчальних програм шкіл та училищ району, а його слова «Балто, мила до нестями» знають і дорослі, і малі. Наостанок хочу зауважити: балтські літератори і журналісти неодноразово порушували перед місцевою владою питання про перейменування вулиці Чорноморської, де жив поет, на честь Володимира Куликівського або ж присвоєння його імені якійсь іншій вулиці. Й ось, нарешті, рішенням міської ради від 2 вересня ім’я славного поета, у чиєму серці завжди жили балтяни, назавжди увічнене у назві однієї з центральних вулиць Балти. До слова, цим же рішенням міськрада очистила нашу топоніміку від цілої низки рядянських та імперських найменувань, увічнивши натомість когорту українських достойників. м. Балта Автор: Михайло ГЕРШКОВИЧ
|
Пошук:
Сергій Токарєв
Інвестиційний фонд Roosh Ventures нещодавно став одним з інвесторів американського стартапу Toothio, який допомагає приватним стоматологічним клінікам та організаціям знаходити кваліфікованих співробітників. Портал надає доступ до бази, в якій є понад 30 000 фахівців.
Одеська національна наукова бібліотека традиційно підготувала для одеситів та гостей міста цікаву й розмаїту різдвяно-новорічну програму «Від Миколая до Різдва». Цей проєкт родинного дозвілля, спрямований на популяризацію книги та читання, згуртування сімей, організацію змістовного відпочинку, триватиме впродовж грудня (6.ХІІ – 31.ХІІ. 2024 р.). Тож запрошуємо здійснити захоплюючу подорож усією родиною у дивовижний світ книжок найстарішої книгозбірні України!
Останні моніторинги:
00:00 19.12.2024 / Вечерняя Одесса
00:00 19.12.2024 / Вечерняя Одесса
00:00 19.12.2024 / Вечерняя Одесса
00:00 19.12.2024 / Вечерняя Одесса
00:00 19.12.2024 / Вечерняя Одесса
|
© 2005—2024 Інформаційне агентство «Контекст-Причорномор'я»
Свідоцтво Держкомітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України №119 від 7.12.2004 р.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише з посиланням на інформаційне агентство «Контекст-Причорномор'я»
© 2005—2024 S&A design team / 0.021 |