До ювілею «хрещеного батька» російської мафії залишається трохи більше тижня, але, схоже, подарунок до свого сімдесятиріччя він уже заготував. І чекати календарної дати (7 жовтня) не збирається. Варіантів нагороди самому собі — кілька. Найефектнішим був би, звісно ж, салют з феєрверком з ядерної зброї. Але день народження на цьому закінчиться. Для всіх. А «батькові» хочеться овацій у георгіївському залі кремля, поклоніння опричників і торта з вишенькою — перемоги у «військовій спецоперації».

Ще не знати, хто ким пообідає

Святковий стіл із частуванням у вигляді завойованої країни майбутній іменинник накрив заздалегідь — 24 лютого. Але не врахував: «закуска» чинитиме опір. Та так успішно, що на сьомому місяці бойових дій ще й не знати, хто ким пообідає. З околиць Києва, який загарбникам виявився не по зубах, довелося забратися, демонструючи «добру волю». Попри повну перевагу в живій силі і в техніці, ворогу і досі не вдалося просунутися навіть до адміністративних меж Луганської та Донецької областей.

Єдиним завоюванням, яке агресору вдається поки що утримувати, є південні землі України — Крим, Херсонська та частина Запорізької областей. Причому розширення захоплених територій на захід — велика проблема. А плани захоплення за допомогою десанту Одеси і просування російських військ для з’єднання з Придністров’ям — чиста фантастика.

У кремлі, вочевидь, розуміють, що феєрверків на честь перемог російської зброї у найближчому майбутньому очікувати марно. Тож доводиться вживати невідкладних заходів, щоб «харківська втеча» не повторилася на півдні — проводити мобілізацію і запасатися для мо-білізованих зимовим обмундируванням. При цьому невирішеними, з точки зору російської мафії, є внутрішні проблеми. «Хрещений батько» — не спадковий титул. Він навіть у сучасній росії зобов’язаний підтверджувати право карати і милувати своїх підданих. А таке право зараз прямо пов’язане із завоюванням України. Якщо не справжнім, то хоча б фіктивним.

Так звані референдуми на окупованих територіях нашої країни проводяться в рамках давно задуманого «переможного» сценарію. Який нагадує кримський 2014 року. Він полягає в тому, що населення, яке «проголосувало» під дулом автомата за відділення від України, попросить про приєднання до росії. А державна дума, рада федерації і президент негайно задовольнять «законне» прохання. Завойовані території після цього будуть анексовані. І питання для зовнішнього світу виявиться закритим назавжди.

Сценарій застарів. Друзі розбіглися

За чутками з авторитетних джерел, 30 вересня путін хоче звернутися до федеральних зборів і реалізувати саме «переможний» сценарій. Не звертаючи уваги ні на можливу реакцію цивілізованого світу, ні на становище на російсько-українському фронті. Він розраховує на мляву реакцію союзників України і на негласну підтримку країн зразка Китаю чи Ірану. Кілька років тому ці розрахунки виправдалися б сповна. Але після масштабного вторгнення російських військ в Україну «хрещений батько» втратив популярність і симпатії навіть серед тих друзів, з ким щедро ділився награбованим.

Куплені путіним з тельбухами при Меркель німецькі со-ціал-демократи, згнітивши серце, змушені тепер постачати Україні оборонну зброю. Вони націоналізували російські газопроводи та газосховища на території ФРН, відмовилися від завершення будівництва нещасливого «Північного потоку — 2», а «Північний потік — 1» через скорочення обсягів поставок по ньому теж став непридатним і перетворився на загрозу для моря.

Сільвіо Берлусконі, з ким путін у 2014 році у Масандрі розпивав крадений столітній херес, минулої неділі в складі правої коаліції повернувся до влади в Італії. Однак новий італійський уряд (і колишній друг Сільвіо!) тепер беззастережно підтримують Україну у відстоюванні територіальної цілісності та суверенітету. І відстоюють політику економічних санкцій, спрямованих проти агресора.

Те ж саме можна сказати про інші країни Євросоюзу, які з економічних міркувань до останнього прагнули зберегти зв’язки з росією. Або, як президент Франції Еммануель Макрон, вважали, що бандита вмовляннями можна схилити до миру.

«Глибоке занепокоєння» – в минулому

Ні уряди названих країн, ні, тим більше, керівництво Великобританії і Сполучених Штатів не визнають ще однієї анексії росією українських територій (Луганської, Донецької, Херсонської та частини Запорізької областей) і не обмежаться, як у 2014-у, закликами до деескалації і «глибокою стурбованістю» у зв’язку з окупацією. Більше того, на додачу до поставок нашій країні новітньої високотехнологічної зброї і боєприпасів розпочнеться передача Україні в рамках ленд-лізу на-дійних систем ППО, що дозволяють закрити небо над найважливішими об’єктами критичної інфраструктури, включаючи атомні електростанції.

І, нарешті, головне. Негласну домовленість керівництва США з кремлем, що військові дії Збройних сил України (оборонні і наступальні) не поширяться на власне російську територію американці в разі анексії здатні дезавуювати. І жоден житель російського міста, включаючи москву і петербург, не зможе почуватися в безпеці, чекаючи, як ми, вдень і вночі прильоту снаряда або ракети.

Однак ця загроза здатна привести до тями нормальних людей, а російських керівників навряд чи можна віднести до такої категорії. «Референдуми» ще не закінчилися, на місцях ще не встигли намалювати якісь цифри, а мафіозі в кремлі вже оформили для «хрещеного батька» загальний результат. У вигляді нового кримського федерального округу, куди, на думку окупантів, увійде сам окупований Крим, Луганська, Донецька, Херсонська та частина Запорізької областей. Підшукали для цього утворення і губернатора. Це — дмитро рагозін, якого звільнили з поста глави «роскосмосу» і який завалив до того всі довірені йому ділянки роботи.

Але кримським округом керувати — не в космос летіти, чи не так? І вішати на вуха локшину рагозін довго не зможе. Збройні сили України клеїти дурня на нашій землі йому не дозволять.

Слава Україні!