Хто ми є з погляду нашої багатотисячолітньої історії — нащадки рабів чи вільних людей? Тисячі років тому останніх на Землі було не так багато. Вибори — це певний тест на нашу ментальність, на наш генотип. Наскільки ми близькі або далекі від більшості братніх нам народів Європи?

Тут ми проаналізуємо лише президентські вибори в незалежній Україні. Я вважаю, що реальну доказову базу мають лише твердження, які спираються на неспростовний і доказовий фундамент математики. Вибори в Україні дають цілком міцну основу для математичного моделювання деяких аспектів нашої ментальності.

Очевидно, що свобода особистості і влада над нею довільного походження є взаємно пов’язаними категоріями. Ми стверджуємо більше: сума влади над особистістю і її свобода є величиною сталою. Збільшення влади призводить до зменшення свободи й навпаки. Максимуму влади відповідає нульова свобода. Максимуму свободи відповідає нульова влада. Фізичною величиною, що легко піддається математичному моделюванню, є свобода. У своїх попередніх статтях я не раз використовував відповідну модель свободи. Її аналогом у світі неживої матерії є ентропія. Алгоритм обчислення ентропії, з нашої точки зору, є алгоритмом обчислення свободи особистості в різних ситуаціях.

Розглянемо окрему людину. Нехай вона приймає рішення щодо досягнення певної мети, яку можна реалізувати багатьма способами. Реальні обставини такі, що ці способи можуть здійснюватися з відповідними ймовірностями. Середня свобода, що припадає на один спосіб, визначається аналогічно до визначення кількості інформації в повідомленні або статистичній ентропії фізичної системи. Якщо відомі ймовірності, то за ними однозначно визначається ентропія або свобода вибору.

У разі виборів імовірності збігаються з долями виборців, що проголосували за того чи іншого кандидата. При цьому можна говорити і про свободу виборів, і про владу, делеговану виборцями переможцеві виборів. Якщо ми вміємо розраховувати свободу виборів, то можемо розрахувати і максимальне значення цієї свободи, що дорівнює сумі свободи і влади у тих чи інших конкретних виборах. Звідси можна розрахувати і величину делегованої влади.

При цьому значення свободи виборів фіксується у день проведення виборів, а делегована влада — це кредит довіри переможцеві виборів. Його можна не використати, а можна і значно перевищити зі знаком плюс.

Невелике узагальнення цієї методики дозволяє розрахувати відповідні величини й у разі двох турів виборів. Тут ми враховували виборців, котрі не взяли участі в голосуваннях, як таких, що проголосували ні за кого. Ми також врахували окремим пунктом виборців, котрі голосували проти всіх кандидатів.

У таблиці наведені результати всіх президентських виборів в Україні й останніх виборів у Сполучених Штатах Америки.

Видно, що свобода виборів в Україні цілком відповідає свободі виборів у Сполучених Штатах, так само, як і делегована влада. Ми тут не навели результатів виборів у багатьох країнах Європи з президентською формою правління, але необхідні обчислення виконали, і їх результати подібні до результатів в Україні.

Найвільніші вибори в Україні, як видно з таблиці, — це вибори, де переможцем став Петро Порошенко. Він переміг у першому турі серед безпрецедентно великої кількості кандидатів. Напередодні виборів Україна стала жертвою неспровокованої агресії. Московія захопила частину її території, й український народ вчинив дуже мудро, надавши беззаперечну перевагу одному з кандидатів й уникнувши другого туру виборів. Політична і військова ситуація для України була занадто загрозливою, щоб дозволити собі таке «задоволення».

На другому місці за цим показником — Леонід Кравчук. Це були перші президентські вибори в Україні. Від них залежала майбутня доля незалежної держави. І ця доля визначилася на виборах з надзвичайно високим рівнем свободи.

В обох наведених випадках на виборах з високим рівнем свободи влада, делегована виборцями переможцеві виборів, також була безпрецедентно високою. Вона навіть суттєво перевищувала владу, делеговану президентові США на останніх виборах.

Найвищим був кредит довіри у Петра Порошенка, коли країна вже перебувала у стані війни із споконвічним ворогом. Війни, яка загрожувала самому факту існування нашої держави. Ця влада дозволила президентові досягти величезних успіхів у зміцненні державності України: безвіз з країнами Європи, Томос для Православної церкви України, асоціація із ЄС, становлення нової української армії тощо.

На другому місці знову бачимо Леоніда Кравчука у доленосний час перших кроків незалежної української держави.

У таблиці проглядається і цілком очевидне третє місце — це Володимир Зеленський. Хоча вибори не означені великою свободою виборців через надзвичайно активну інформаційну кампанію одного з кандидатів, влада, делегована їх переможцеві, виявилася достатньо високою. Спочатку вона не була спрямована на військовий захист України, що спровокувало нашого споконвічного ворога на катастрофічне загострення конфлікту.

Аутсайдером списку делегованої влади виявився Віктор Ющенко, з великим відривом від інших президентів. Своєю практичною діяльністю він міг би закреслити теоретичний прогноз, але «вчасно» вчинене ворогами України отруєння президента перетворило його каденцію на постійне балансування між життям і смертю, що залишало мало енергії і часу для власне президентської діяльності. Проте, якби не Віктор Ющенко, то питання геноциду українського народу — Голодомору, може, ніколи і не постало б на порядку денному української нації. А місце цієї трагедії — бути визначальним чинником всього державного і національного будівництва України на сотні років уперед. Лише цей акт геноциду налічує 10,5 мільйона невинних жертв.

З огляду на наведені дані виникає запитання: то що, ми нічим не відрізняємося від західних демократій? На мою думку, відрізняємося сакралізацією влади. Влада — це наше дзеркальне відображення і ставитися до неї слід так, як ми ставимося до себе і до тих, хто нас оточує: критично і з розумінням. Згадайте, як одного з американських президентів піддали імпічменту лише за те, що він нібито був причетним до встановлення апаратури з підслуховування в штаб-квартирі партії-конкурентки. Чи можливе таке в Україні? Владу слід не лише вміти обирати, а й уміти контролювати. Це наш наступний крок до демократії.

Серед багатьох розглянутих нами країн світу є такі, що не піддаються числовому аналізу. Це — московія, Північна Корея, Китай і деякі інші. Це країни, де загальні вибори або не відбуваються взагалі, або повністю контрольовані наявною владою. Тут математика безсила.