|
Українська перемога: як ми її бачимо?
09.03.2023 / Газета: Чорноморські новини / № 11(22436) / Тираж: 8525
Далеко не всі війни закінчуються ясною й однозначною перемогою чи поразкою. Навпаки, після Другої світової війни багато воєн закінчувалися дуже невизначеними результатами, які дозволяли висловлювати десятки інтерпретацій на тему, хто переміг, а хто — програв. Поширені приклади — це заморожені чи напівзаморожені воєнні конфлікти без договорів про мир чи навіть перемир’я, коли лінія фронту перетворюється у квазістабільну лінію, яка може існувати у такому стані десятиріччями. Основна причина — війни перестали бути закритими локальними подіями, де є очевидна перевага однієї сили над іншою, відтак результат детермінований співвідношенням сил і закритістю конфлікту. Відкриті війни майже приречені на замороження, бо у світі є багато сил, які підживлюють противників, аби не дати їм програти. Війна росії проти України менш ніж за рік непомітно для багатьох трансформувалася з чисто імперіалістичної реваншистської війни на майже світовий конфлікт (Третю світову війну), бо сьогодні, передусім опосередковано, у ній беруть участь десятки країн, і кількість таких країн швидко зростає. Навколо України об’єдналися близько 50 демократичних держав, які надають нам різнома-нітну допомогу; росія залучила у свою банду ізгоїв (Північну Корею, Китай, Іран, Сирію, терористичні угруповання «Хамас», «Талібан», «Хезболла» та інші), які допомагають їй обходити санкції. Можемо констатувати, що вперше в світовій історії внаслідок війни світ розділився за цивілізаційним розломом: демократична цивілізація проти-стоїть агресивному воєнному натиску авторитарно-тоталітарної цивілізації. Чого ми хочемо від перемоги? — Ідеальний мир для України — це такий результат війни, який дає Україні реальні довго-тривалі гарантії ненападу на неї у найближчі десятиріччя; — росія в сьогоднішніх кордонах, з її історією, за визначенням не може трансформуватися у демократичну країну, яка живе в мирі зі своїми сусідами. При будь-якій владі вона рано чи пізно знову застабілізується в оновленому імперіалістичному форматі, бо це не путін створив таку росію — це така росія обрала на трон такого злочинця, як путін. І буде обирати й далі, аж до повного нищівного роз-грому; — росія повинна вивести всі свої війська з території України за кордони 1991 року; — керівництво росії та всі виконавці злочинних наказів повинні постати перед міжнародним трибуналом («новим Нюрн-бергом») та понести заслужене покарання; — росія повинна повністю виплатити Україні всі репарації та компенсації за економічні наслідки війни; — Україні на найближчі 30 років мусить бути гарантований мир, а це буде можливим лише тоді, коли росію буде повністю розтрощено, демілітаризовано та дерашизовано. Якщо наведені вище аксіоми не викликають спротиву, то розуміння української перемоги однозначно має бути пов’язане з нищівною поразкою росії в цій війні та її бажано контрольованим розпадом на купу уламків, деякі з яких через десятиріччя мають невеликі шанси стати демократичними країнами. Я маю освіту фізика-теоретика і тому часто рефлексую в аспектах теорії ймовірності. Усе викладене у цьому есеї є су-б’єктивними думками, заснованими на моїх відчуттях світу, що оточує нас. Одразу зазначу, що дуже хочу помилитися у своїх оцінках ситуації навколо нашої країни та всередині її. Спробую позначити чотири основні варіанти результатів цієї війни, як я їх бачу, починаючи з варіанта найменш імовірного і закінчуючи найімовірнішим. 1-й варіант — ідеальний. Україна за допомогою союзників перемагає у цій війні, росія капітулює, міжнародні сили контролюють російську територію, під цим контролем росія розділяється мирно на природні частини, які поступово стають окремими країнами та в яких, за рахунок коаліції союзників, починає системно запроваджуватися нова економічна система, демократичний лад, політичні партії, демократичні вибори, незалежна судова система й інші складові демократичної цивілізації. Приклад — Друга світова війна. Ціна — дуже великі жертви як людські, так і економічні. 2-й варіант — компромісний. ЗСУ витісняють російські війська за кордони 1991 року, і на цьому війна на якийсь час припиняється. Росія залишається у своїх кордонах — з авторитарним режимом, під певними санкціями, бо не погоджується на умови переможців, тягне з мирним договором, бо в ньому не зацікавлена, мріє про реванш, збирається з силами, провокує сутички та обстріли через кордон, накопичує зброю та ресурси за допомоги своїх союзників-ізгоїв і через декілька років розпочинає нову війну проти України. Приклад — війна на Близькому Сході. Ціна — великі людські й економічні жертви. 3-й варіант — незадовільний. Україні вдається звільнити тільки частину території, умовно до лінії 23 лютого 2022 року, офіційного перемир’я нема, мирного договору — також, бо обидві сторони цього не хочуть, а бажають продовжувати війну, але великих сил нема ні в кого, тому війні нема кінця. Ціна — помірні жертви. 4-й варіант — безпросвітний. Після декількох потужних наступів і контрнаступів з обох сторін восени цього року лінія фронту стає квазі-стабільною, сил на нові наступи нема ні в кого, війна стає напівзамерзлою, взаємні обстріли тривають з невеликою активністю, трапляються вилазки ДРГ і провокації, ситуація «ні миру — ні війни» стає перманентною, без надії на кардинальне вирішення. Приклад — війна на Донбасі між 2017 та 2022 роками. Ціна — мінімальні жертви. Примітки. Зрозуміло, що наведений вище розподіл імовірностей різних варіантів перемоги України не є статичним, оскі-льки залежить від багатьох потужних чинників (нашої мотивації та нашого терпіння, допомоги союзників, а головне — від нашої здатності до масової соці-альної інтеграції і, як результат, від терміну досягнення національного консенсусу). Тому ми можемо побачити з часом зміни чи навіть рокіровки сусідніх позицій. Єдине, чого нема і ніколи не буде в цьому розподілі ймовірностей, — це нашої поразки. Йосиф ЗІСЕЛЬС, громадський діяч і дисидент, учасник Ініціативної групи «Першого грудня». (Текст було написано для антології «Воєнний стан» від Meridian Czernowitz за підтримки USAID. Друкується у редакції Автор: Йосиф ЗІСЕЛЬС
|
Пошук:
Автор
По данным Международной федерации диабета (IDF) за 2021 год, от диабета страдают 10,5% людей в возрасте от 20 до 79 лет и половина из них не знает об этом. Согласно прогнозам, к 2045 году этим заболеванием будет болеть на 46% больше — каждый восьмой взрослый или 783 миллиона человек. Эта перспектива пугающая, но не удивительная, учитывая текущую ситуацию
Під егідою Міністерства культури та інформаційної політики України, Одеська національна наукова бібліотека, Українська асоціація видавців та книгорозповсюджувачів, Державна наукова установа «Книжкова палата України імені Івана Федорова» за сприяння Одеської обласної державної адміністрації, Одеської обласної та Одеської міської рад, Українського інституту книги, Всеукраїнської громадської організації «Українська бібліотечна асоціація» та Всеукраїнської громадської організації «Бібліополіс» проводять Всеукраїнську виставку-форум «Українська книга на Одещині».
Останні моніторинги:
00:00 09.05.2024 / Вечерняя Одесса
00:00 09.05.2024 / Вечерняя Одесса
00:00 09.05.2024 / Вечерняя Одесса
00:00 09.05.2024 / Вечерняя Одесса
00:00 09.05.2024 / Вечерняя Одесса
|
© 2005—2024 Інформаційне агентство «Контекст-Причорномор'я»
Свідоцтво Держкомітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України №119 від 7.12.2004 р.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише з посиланням на інформаційне агентство «Контекст-Причорномор'я»
© 2005—2024 S&A design team / 0.012 |