23 травня 1939 року Другий збір ОУН започаткував свято День Героїв — борців за свободу України.

Подібно до яскравої квітки, що пробиває камінь, роз-квітаючи бодай на короткий час, як жива вода на скелі, як невмируща трава, що проростає крізь асфальт і виклично зеленіє супроти всіх правил природи, так люба наша Вітчизна завжди намагалася відроджуватись після кожної трагедії. А їх було багато в нашій історії: лічба нескінченна, вона дає нам до зрозуміння, що не було в нас часу на те, аби відкласти меч і стати врівень з іншими народами у своєму розвої. Та не в силах був доконечно зламати, знищити нас до решти знавіснілий од ненависті і злості ворог. Не міг, бо невтямки було йому, що ця земля є батьківщиною героїв.

«О земле, велетнів роди!» — майже в розпачі, а насправді з вірою та оптимізмом вигукнув поет. І велетні народжувались, і ставали на захист Батьківщини. І ставали Героями. І ставала Україна землею Героїв. Землею, котра не лише може родити хліб для цілого світу, а й народжувати Героїв. Навіть золотий колос не родиться з року в рік однаково щедро. Й так само не завше в потрібний час наш рідний загрожений край народжував Героїв. Лиш у найкритичніші хвилини вилонює із себе земля тих, що здатні самовіддано стати на прю з ворогом.

Українці в плині своєї історії здобулись на горді та славні позивні: мазепинці, петлюрівці, бандерівці — за іменами своїх найвидатніших Героїв, що стали відомі світові, стали уособленням народу. В новітніх часах таким уособленням стали Герої Небесної Сотні, легендарні кіборги — захисники Донецького аеропорту, стійкі захисники Маріуполя, Бахмута… — не злічити всіх — це робитимемо після Перемоги. Герої відомі і безіменні поки що. Скільки ще потрібно буде таких Героїв, щоби світ зрозумів, нарешті: Україна непереможна, джерела Відродження ще нуртують у надрах народу, бо вона — найкраща. Що ворог наш є всесвітнім злом і що розмовляти з ним треба лише і винятково силою: всі інші засоби будуть безсилі. І що привітання наше — Слава Україні! Героям слава! — народилося не сьогодні, і не в часі Майдану, а значно раніше, і саме в наш час воно стало сакральним — усезагальним і національним.

Пошанування Героїв — то є рівень національної свідомости. Ви продовжуєте справу наших Героїв, якщо спілкуєтеся рідною українською мовою, ходите до Православної церкви України, по своїй змозі допомагаєте нашому війську.

Слава Україні!