Як тане «лава запасних» Зеленського і куди зникають нардепи екс-«ОПЗЖ»?

29 серпня сповнилося чотири роки роботи Верховної Ради ІХ скликання. Якби не повномасштабна війна, то восени цього року в Україні мали б відбутися чергові парламентські вибори. Але це скликання працюватиме далі.

Наразі парламент нараховує рекордно малу кількість депутатів — 404. Саме через це ситуація з голосами іноді критична. Особливо коли потрібно, щоб ВР виконала вимоги міжнародних партнерів, які надають Україні допомогу.

І це те, чим колишня монобільшість «Слуги народу» часто виправдовує «конструктивну співпрацю» з екс-«ОПЗЖ», хоча ті давали вирішальні голоси лише в 9% випадків, причому це не завжди були важливі для країни ініціативи.

Але й у лавах представників забороненої проросійської партії є суттєві втрати. Кілька нардепів утекли з Ради і склали мандати, а їхнього лідера, держзрадника Віктора Медведчука, прирівняли до військовополоненого й обміняли на захисників Маріуполя.

Рух «Чесно» проаналізував, як змінювався склад парламенту протягом ІХ скликання та що переважно було причиною дострокового позбавлення депутатських мандатів.

Від монобільшості до «конструктивної співпраці» з «ОПЗЖ»

Верховна Рада ІХ скликання розпочала роботу з наймолодшим депутатським складом і на 80% оновленим корпусом. Й оновлення та зміна депутатів тривали протягом усіх років цієї каденції.

Перший день роботи нової Ради збігся з Днем пам’яті захисників України, а президент Володимир Зеленський того дня відразу закликав нардепів до законодавчого турборежиму. «Будь ласка, давайте менше зайвих діалогів. Давайте працювати. Давайте вже голосувати. Я вас дуже прошу, народ чекає. Добре? Менше есемесок. Менше есемесок. Будь ласка, біль-ше законів», — звернувся він до нового скликання парламенту, натомість свої перші 100 днів роботи на посаді президента назвав «тихою прогулянкою в сутінках із виключеними фарами та на першій швидкості».

У перший день роботи нового скликання ВР Зеленський підкреслив, що рівень довіри до нового парламенту величезний, а отже рівень відповідальності та очікувань — ще більший. Крім того, він сподівався, що в новому скликанні не буде популізму та поправкового спаму, але, як ми переконалися згодом, ці сподівання були марними: «Я дуже радий, що у нас з’явився парламент, який готовий дійсно працювати. Не займатися популізмом, не завалювати важливі рішення тисячами безглуздих поправок, а втілювати реальні реформи, яких втомилися вже чекати і громадяни України, і весь цивілізований світ».

У перший же день нового скликання Зеленський лякав новообраних депутатів випробувальним терміном і можливим розпуском парламенту, попереджав, що це скликання увійде в історію, але лише від них залежить, як саме: «Ви маєте всі шанси потрапити до підручників — як парламент, який зробив неймовірне, який втілив усе, що не змогли зробити попередні 28 років, як парламент, де не було бійок. Тільки конструктив і щоденна кропітка робота на благо українського народу. Або, не дай Боже, ви увійдете в історію як парламент, який проіснував найменше — один рік. Фактично це ваш, це наш випробувальний термін. Повірте, я вже знаю, що розпускати Верховну Раду не так страшно».

Рух «Чесно» чотири роки тому наголошував, що мати монобільшість на старті — не значить мати її у фіналі. Через чотири роки дійшло до того, що голова партії «Слуга народу» називає співпрацю з екс-«ОПЗЖ» «конструктивною».

Хто пішов у першу хвилю відбою?

Виборчий список до парламенту завжди був кадровим резервом партій для подальшого делегування політиків в уряд, призначень у регіони та інші органи влади — Офіс генпрокурора, ДБР, КСУ, Фонд держмайна тощо. Але навіть для «слуг народу» ніхто не прогнозував, що 147-й номер списку стане прохідним.

Саме призначення нардепів на інші посади стало найпоширенішою підставою для дострокового складання мандатів. Так було і в минулому скликанні. Тоді достроково припинили повноваження 45 нардепів, біль-шість із них — через призначення, були також три факти смерті нардепів за час каденції. Водночас прикметно, що в минулому скликанні парламенту жоден нардеп від проросійського «Опозиційного блоку» достроково не втратив депутатського мандата.

У чинному скликанні парламенту нардепів, яких призначили на інші посади, від початку скликання вже 18. Фактично народні депутати, зокрема пар-тійний список «Слуги народу» (крім члена групи «За майбутнє» Дмитра Лубінця, якого призначили уповноваженим з прав людини, а також представника «Голосу» Рустема Умєрова, якого призначили головою Фонду держмайна), стали кадровим резервом для подальших призначень влади.

Рух «Чесно» вже писав, що за понад два роки роботи Верховної Ради ІХ скликання майже три десятки нардепів залишили парламентську команду Зеленського. Із частиною депутатів розійшлися полюбовно, запропонувавши інші посади, а з іншими — з гучними скандалами і погрозами через корупційні дії та неугодну позицію щодо лінії партії.

У парламенті ІХ скликання дострокова втрата мандатів відбувалася щороку, але були дві великі хвилі — на початку каденції у 2019-у та після повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022-го.

Перша хвиля дострокової втрати мандатів нардепів відбулася фактично відразу після прийняття ними присяги — 29 серпня 2019-го п’ятьох було призначено до Кабміну, а до кінця року посади отримали ще троє.

Слід зауважити, що наразі з призначень 2019-го в Кабміні на посадах залишилися лише двоє — міністр цифрової трансформації Михайло Федоров і міністр юстиції Денис Малюська. Зазначимо, що п’ятирічний термін на посаді міністра є досить унікальним явищем в українській політиці, раніше рекордсменом — шість років у кріслі — був колишній очільник МВС Арсен Аваков, який очолював відомство як за ВР VIII скликання та президентства Порошенка, так і в Раді ІХ скликання і прези-дентства Зеленського.

Водночас фактично єдиний, хто пішов на підвищення з 2019 року, — це Олександр Кубраков, якого спершу призначили керів-ником «Укравтодору», потім — міністром інфраструктури, а нині він є віцепрем’єром з від-новлення України.

В опозиційних фракціях також були випадки дострокового припинення повноважень. Так, депутатка від «ЄС» Ірина Луценко склала мандат за власним бажанням, а згодом на її місце до парламенту зайшов наступний у списку кандидат — Володимир В’ятрович. Крім того, у 2023-у добровільно склав мандат генерал-лейтенант, Герой України Михайло Забродський, замість нього до ВР зайшла Ірина Никорак.

У фракції «Батьківщини» мандат за власним бажанням склала Ольга Бєлькова, а замість неї до парламенту зайшов наступний у списку кандидат Сергій Євтушок.

У фракції «Голосу» добровільно склав мандат №1 виборчого списку та голова партії Святослав Вакарчук, а замість нього до Ради зайшов Андрій Шараськін. Це вже вдруге співак Вакарчук відмовляється від мандата після обрання — у 2007-у він був обраний від «НУ—НС», але вже наступного року склав мандат. Крім того, восени минулого року нардепа від «Голосу» Рустема Умєрова призначили головою Фонду держмайна України, а замість нього до парламенту зайшов Максим Хлапук.

Війна і друга хвиля складання мандатів

Велика війна дала поштовх для другої хвилі дострокового складання мандатів за власною заявою. Тут слід зауважити, що більшість нардепів від «ОПЗЖ» від початку повномасштабного вторгнення склала мандати саме за власною заявою. І першим у цій хвилі був держзрадник Ілля Кива, якого в березні 2022-го Рада позбавила мандата. Це один із найшвидших механізмів втрати мандата, адже, наприклад, втрата мандата піс-ля судового вироку за вчинення злочину, в тому числі за державну зраду, — процес, який може тривати роками, навіть з отриманою підозрою, обшуками та арештом підозрюваного. Яскравий приклад — кейс зрадника Віктора Медведчука.

Але для нього влітку минулого року парламент спеціально врегулював процедуру обміну військовополонених і заручників, яка не була визначена законодавчо. За словами першого заступника голови Комітету з питань правоохоронної діяльності ВР Андрія Осадчука, раніше суддям і прокурорам доводилося робити «процесуальні кульбіти». Тому комітет вніс спеціальні зміни до низки кодексів України, які дали змогу обміняти держзрадника Медведчука на героїв — захисників «Азовсталі» вперше за новою процедурою.

Водночас наївно сподіватися і чекати, що політики, які десятиліттями були представниками інтересів Кремля, добровільно складуть мандати чи підуть із керівних посад. І тут найкращий приклад — це очікування керівництва парламенту, що фігурант Реєстру зрадників Нестор Шуфрич добровільно піде з посади голови Комітету з питань свободи слова, а один із лідерів забороненої проро-сійської «ОПЗЖ» Юрій Бойко відмовиться від звання Героя України та ордена.

Держава не має чекати на «жест доброї волі» від відвертих представників п’ятої колони Кремля. Влада та правоохоронні органи повинні демон-струвати власну проактивну позицію та ініціативність, докладати максимум зусиль у цьому напрямку, щоб проросійські політики щонайменше були відсторонені від керівних посад на різних рівнях.

За власною заявою мандати складають і нардепи, які потрапляють у корупційні скандали, стають фігурантами журналіст-ських розслідувань про виїзд за кордон під час великої війни: один із лідерів групи «Відновлення України» та герой «батальйону Монако» Ігор Абрамович, подружжя проросійських політиків з «батальйону Дубай» Наталія Королевська та Юрій Солод, «слуги» Олександр Трухін, Юрій Арістов, Андрій Холодов та інші.

Минулого року кількох нардепів достроково позбавили мандатів через втрату громадянства. Переважно це представники забороненої «ОПЗЖ» — уже згаданий Віктор Медведчук, Вадим Рабінович, Тарас Козак і Ренат Кузьмін, а також «слуга»-мажоритарник з Одещини Ігор Васильковський і позафракційний проросійський мажоритарник із Сумщини Андрій Деркач. Зауважимо, що таку кількість нардепів — шістьох — уперше за час відновлення незалежності України достроково позбавили мандатів через втрату громадянства.

Троє нардепів-мажоритарників у цьому скликанні парламенту достроково втратили мандати через факт смерті: Валерій Давиденко від округу 208 на Чернігівщині, колишній «слуга»-мажоритарник Антон Поляков від округу 206, також на Чернігівщині, та «слуга»-колаборант Олексій Ковальов з округу 186 на Херсонщині.

Що з вакантними місцями?

Від початку повномасштабного вторгнення на місце списковиків від «Слуги народу» та «Голосу», які втратили мандати, зайшли наступні кандидати у виборчих партійних списках. Натомість на місця представників забороненої «ОПЗЖ» не зайшов ніхто.

У ЦВК, зокрема, повідомили, що, вирішуючи питання можливості заміщення (визнання обраним народним депутатом України наступного за черговістю кандидата від зазначеної по-літичної партії. — Ред.), комісія насамперед узяла до уваги рішення РНБО про призупинення діяльності окремих політичних сил. Відтак ЦВК визнала зупинення будь-якої діяльності «ОПЗЖ» на період дії в Україні воєнного стану згідно із зазначеним рішенням РНБО обставиною, що унеможливлює ухвалення ЦВК рішення визнати обраним народним депутатом України на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року в загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі наступного за черговістю кандидата у виборчому списку вказаної політичної партії у встановлений виборчим законодавством строк.

Тому, враховуючи позицію ЦВК, прогнозуємо, що після дострокового припинення депутатських повноважень місця колишніх представників забороненої проросійської партії «ОПЗЖ» у парламенті залишаться вакантними до кінця скликання.

Крім того, в Раді зросла й кількість не представлених у парламенті мажоритарних округів, адже в умовах війни провести там довибори нереально. Тож припускаємо, що ситуація з відсутніми мажоритарниками може тривати навіть до кінця каденції цього скликання парламенту.

Джерело: https://lb.ua.