Найперша письмова згадка про острів Зміїний належить давньогрецькому поету Арктіну Мілетському (Арктіну із Мілет) VIIІ ст. до н.е. Тоді греки називали цей острів Білий.

Під час троянської битви, коли загинув один з найвідоміших її учасників Ахілл, його мати — морська богиня Фетіда — поховала сина на Білому острові.

Здавалося б, легенда, але археологічні розкопки виявили курганне (почесне) поховання з погано збереженим кістяком, вишуканий перстень у вигляді змії та інші коштовності, залишки храму і святилища.

З розмахом колонізації Причорномор’я греки збудували кілька храмів зі статуями та барельєфами, присвяченими Ахіллу.

Ахіллес вважався понтархом (покровителем Чорного моря). Жоден моряк не минав острова: щоб подорож була вдалою слід було вшанувати Ахілла пожертвою. Його культ пов’язується з царством мертвих.

Острів був у підпорядкуванні Ольвії. Ольвіополіти будували храми, облаштовували острів і час від часу відганяли від нього піратів. На острові не можна було жити й навіть ночувати. Якщо моряка заставав шторм, то дозволялося там лише швартуватися, але на сам острів не сходити. Активно острів перестав використовуватися після падіння Римської імперії.

З козацької думи «Буря на Чорному морі» знаємо: коли козаки ходили в морські походи і біля острова їх заставав шторм, отаман крокував по чайці і питав: «Хто між нами, козаками, великий гріх на душі має? Чорному морю зізнавайтесь і мені, отаману кошовому! В Чорне море упадіть — товариства не губіть!». Це свідчить про те, що для козаків острів Зміїний-Білий також мав сакральне значення.

Острів досліджували ще у XIX ст., та, на жаль, багато документації тих часів не збереглося. У XX — XXI ст. археологи робили шурфи, але ґрунтовних розкопок не проводили. Деякі знахідки можна побачити в Одеському археологічному музеї.

Острів та акваторія навколо нього — містичне, загадкове місце, яке ще чекає на свого дослідника.

Маю велику надію, що скоро Зміїний можна буде відвідати та поринути в атмосферу античних часів.

Вілен ІВИС,

зберігач фонду Великомихайлівського історико-краєзнавчого музею,

військовослужбовець ЗСУ.