Для відмови від консенсусу потрібен... консенсус усіх 27 країн-членів. Утім, Євросоюз має ще опції, щоб приборкати Угорщину.

Минулого тижня Європарламент більшістю голосів дав старт реформі ЄС, ухваливши відповідну резолюцію. Серед ключових положень документа — «розширення кола рішень, що ухвалюються кваліфікованою більшістю голосів, а не одностайно».

Що це означає? Наразі чимало своїх рішень ЄС змушений, згідно з європейськими договорами, узгоджувати одноголосно, тобто консенсусом. Утім, інколи буває так, що окремі країни-члени ЄС з чимось не згодні, як-от Угорщина, яка руками свого проросійського прем’єра Віктора Орбана продовжує вставляти палиці у колеса, саботуючи допомогу Україні.

Нещодавно Орбан заявив, що рішення про відкриття переговорів щодо вступу нашої держави до ЄС, яке мають ухвалити на саміті 14—15 грудня у Брюсселі, — це помилка. Щобільше, він пообіцяв її виправити, пригрозивши заблокувати євроінтеграцію України загалом.

А ще угорський прем’єр продовжує погрожувати блокуванням: 50 млрд євро (частково гроші хочуть взяти також із заморожених російських активів), які ЄС має направити до Українського фонду на відновлення, реконструкцію та модернізацію нашої країни на 2024—2027 роки; восьмого траншу на 500 млн євро в рамках військової допомоги Україні з Європейського фонду миру; 20 млрд євро на військову допомогу Україні в рамках Європейського фонду миру протягом наступних чотирьох років.

То невже скоро все зміниться й Орбан більше не зможе шантажувати та «розмахувати» своїм вето? Можливо, існують ще якісь варіанти, які дозволять поставити цього пана на місце? Спробуємо це з’ясувати.

«Європейський парламент 22 листопада схвалив доповідь про необхідність реформування ЄС, а також пропозиції для втілення цієї мети. Йдеться про те, що порядок ухвалення рішень у рамках ЄС може бути змінений шляхом запровадження принципу голосування кваліфікованою більшістю: двох третин від загальної кількості країн-членів, які представляють не менше 50% населення, за умови надання спеці-альних повноважень для невеликих країн ЄС», — коментує «Укрінформу» голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко.

За його словами, ця доповідь передбачає також запровадження так званої посиленої кваліфі-кованої більшості для ухвалення найважливіших рішень, що стосуються, наприклад, бюджету ЄС, власних ресурсів країн-членів або внесення модифікацій в угоди ЄС.

«Наступний крок — обговорення цих пропозицій на саміті лідерів країн ЄС у грудні. Якщо буде згода на реалізацію цієї реформи, потрібно буде запустити складну процедуру внесення змін до договорів, на яких ґрунтується діяльність Євросоюзу. Передбачається, що ця реформа має відбуватися паралельно з розширенням ЄС, щоб уже в розширеному складі ЄС можна було ухвалювати рішення швидше й ефективніше. Але є ризик, що реалізація цієї реформи може затягнутися внаслідок проблем з її узгодженням. Не варто очікувати швидкого розв’язання цього питання», — переконує політолог.

Експерт-міжнародник Олександр Юсупов доповнює: «ЄС справді розглядає реформи, щоб дозволити ухвалювати рішення більшістю замість одностайності, однак це складний і трудомісткий процес». Імовірність швидкого впровадження таких змін залишається низькою, вважає він, враховуючи потенційний опір з боку держав-членів, які не бажають втрачати право вето.

«Щоб ЄС перейшов від одноголосного голосування до квалі-фікованої більшості щодо певних рішень, потрібна одностайна згода всіх держав-членів. А голосування в Європарламенті минулого тижня є більше рекомендацією, яка свідчить про політичну волю і не є юридично обов’язковою для виконання. Такі країни, як Угорщина, Польща та Словаччина, можуть і будуть протистояти цій зміні, розглядаючи це як втрату своїх національних важелів», — вважає експерт.

Особливо євроскептичною буде Угорщина Орбана, для якої право вето на голосуваннях в ЄС стало, напевно, найпотужнішим інструментом зовнішньої політики. «Імовірно, в Угорщині має змінитися влада, аби таке історичне рішення стало реальністю. Та й загалом тут багато підводних каменів. Тим паче, що принцип одностайності та впертість Угорщини іноді грають в інтересах великих країн. Наприклад, навіщо лідерам Франції, Нідерландів, Австрії, Італії та інших держав-скептиків щодо розширення ЄС виходити і казати, що вони проти швидкого вступу України та інших, якщо для цього є Орбан з його вето? Дуже зручно», — підкреслив пан Юсупов.

Водночас міністр закордонних справ України у 2007—2009 рр. Володимир Огризко каже, що зараз важко визначити точно, що буде в результаті прийнято, бо йдеться лише про старт процесу. Але з політичної точки зору це вже надзвичайно важливо. «Це той самий недвозначний сигнал Орбану, що з ним більше гратися не будуть. І те, що він зараз фактично ставить ЄС ультиматуми, шантажує — цьому всьому прийде кінець. У Будапешті це дуже швидко зрозуміють, бо процес реформування ЄС у частині ухвалення рішень не займе надто багато часу. Це один з найпростіших вузлів, який Єврокомісії треба буде розв’язувати», — вважає дипломат.

Спершу, все це обговорюватимуть на рівні послів. Далі — підключаться глави закордонних справ, інших міністерств. Нарешті, після цього — глави держав та урядів Євросоюзу, які, власне, повинні будуть одноосібно все узгодити.

«З точки зору самого процесу нічого складного тут нема. Це рішення не передбачає якихось особливих економічних розрахунків, переосмислення, це не про виснажливу роботу, як було під час виходу Великої Британії з ЄС, що тривав роки, — стверджує пан Огризко. — Проблема в іншому — у політичній волі. Якщо вона буде, то з рішенням не затягуватимуть. Якщо ж ні... В обмін на таке рішення той же Орбан, не виключено, вимагатиме і шантажуватиме Євросоюз, аби йому дали більше грошей. Для нього це буде як остання надія на те, щоби щось собі вирвати й завдяки цьому ще побути певний час при владі. Отже, відповідаючи на питання про те, як швидко в ЄС відійдуть від принципу одностайності в ухваленні тих чи інших рішень — можливо, за кілька місяців, можливо, за пів року, рік, а то й більше».

Відхід від практики одностайності означатиме, що Орбан свої антиєвропейські виступи буде проголошувати здебільшого перед своїми прибічниками.

«Мені здається, що коли таке рішення зрештою буде ухвалене, а воно буде ухвалене без сумніву, то політична кар’єра Орбана різко і швидко піде нанівець. Йому треба вже зараз думати про те, як змінювати свої підходи. Хоча, не думаю, що він це зможе зробити, адже Орбан сидить на короткому ланцюгу москви. Це означає, що ми в осяжній перспективі матимемо зміну правлячої партії в Угорщині. Адже для угорців значно важливіше мати нормальні відносини з партнерами по ЄС, аніж економічні проблеми, з якими Будапешт зіштовхнеться, коли рішення будуть прийматися, зокрема з фінансових питань, кваліфікованою більшістю», — наголошує Володимир Огризко.

Отже, за прогнозами експертів, процес відходу від механізму вето до кваліфікованої більшості в ЄС, скоріше за все, не буде надто швидкий. Однак, можливо, існують інші варіанти якось швидше «приструнити» Орбана? Відповідь: так, варіанти існують.

Поки що Євросоюз обрав щодо Угорщини тактику задобрювання. Тобто на численні «вибрики» Орбана ЄС реагує тим, що дає Будапешту гроші (йдеться про майже 1 млрд євро), замість того, щоб його карати.

«Ну, що вдієш — у цьому весь сучасний лібералізм, коли насправді треба брати в руки палицю, пропонують пряник», — сумно іронізує Володимир Огризко.

Проте, якщо Орбан продовжить саботаж, то відносно Угорщини можуть застосувати 7-у статтю договору ЄС. «Простіше кажучи, позбавити Угорщину права голосу під час ухвалення рішень та блокувати їй виплати із фондів ЄС», — додає пан Огризко.

Ця стаття стверджує: у разі наявності чітко визначеного ризику серйозних порушень державою-членом ЄС основоположних цінностей (а це — свобода, демократія, рівність, верховенство права і повага до людської гідності та прав людини, включно з правами меншин) вона може бути позбавлена певних прав у ЄС — аж до позбавлення права голосу в європейських інституціях (у Раді ЄС та Європейській Раді).

Тут дуже важливо підкреслити, що «дамоклів меч» під назвою «7 стаття ЄС» висить над Будапештом уже як мінімум 5 років. Ще у вересні 2018-го Європарламент ухвалив абсолютною більшістю голосів так звану Антиугорську доповідь, у якій чітко визначив 12 сфер, за якими ця країна не відповідає європейським цінностям та нормам (цей перелік хоч і довгий, але його варто нагадати): робота конституційної та виборчої систем; незалежність судової влади та інших установ і права суддів; корупція та конфлікти інтересів; конфіденційність і захист даних; свобода слова, включно з плюралізмом ЗМІ; академічна (наукова) свобода; свобода віросповідання; свобода об’єднань; право на рівне ставлення, включаючи права ЛГБТ+; права меншин, включаючи ромів і євреїв, та їхній захист від мови ворожнечі; права мігрантів, шукачів притулку та біженців; економічні та соціальні права.

Чи змінилася відтоді ситуація в Угорщині на краще? Ні, все стало навіть гірше. Євродепутати переконані, що Угорщина більше не є демократичною державою, а «гібридним режимом виборної автократії».

«Відтоді ситуація драматично погіршилася. Угорщина стала далі від демократії за кожним з наведених вище пунктів», — констатувала у вересні 2022-го авторка доповіді, депутатка Європарламенту від Франції (фракція «Зелені — Європейський вільний альянс») Гвендолін Делбос-Корфілд.

Пан Огризко наголошує, що Угорщина сама максимально підставилася: «На рівні Єврокомісії цій країні постійно чітко та ясно вказувалося на розв’язання питань із судовою реформою, свободою ЗМІ, корупцією... Фантастично нахабними на цьому тлі виглядають заяви Орбана і КО про те, що Україна, мовляв, знаходиться на відстані світлових років від членства в ЄС через нібито тотальну корупцію і таке інше.

Але це вже не дивує, Орбан просто відпрацьовує москов-ську методичку. Проте, існують очевидні підстави для того, аби застосувати проти Угорщини 7-у статтю».

Але тут усе знову впирається у політичну волю.

«Єврокомісія може покарати Угорщину або ж продовжувати довгий і нудний процес виховання з періодичним вливан-ням в цю країну додаткових мільярдів. Яким шляхом піде ЄК — питання.

Втім, 27 листопада голова Євроради Шарль Мішель відвідав Будапешт, де доволі прямо пояснював Орбану, які наслідки йому слід очікувати, якщо він і надалі продовжуватиме гнути свою антиєвропейську, промосковську лінію. Гадаю, розмова була дуже корисна», — підкреслив Володимир Огризко.

Володимир Фесенко вважає, що результати перемовин Мішеля з Орбаном ми побачимо в грудні — на засіданні Європейської Ради (саміті лідерів країн ЄС): «Раніше певні компроміси з Орбаном спрацьовували. Зараз Орбан є проблемою не тільки для нас, а й для Брюсселя. Стосовно Орбана будуть використовувати і батіг, і пряник, і фінансові, і політичні інструменти впливу, і тиск, й умовляння. Також треба враховувати, що в тому разі, якщо Орбан заблокує і допомогу для України, і початок перемовин про наш вступ до ЄС, тоді він не отримає поступок і компромісів ні від нас, ні від Брюсселя».

Якщо ж він дасть згоду після певних поступок, то зможе ще декілька років шантажувати і нас, і керівництво Євросоюзу.

«В його інтересах розтягнути цей процес в часі. Але що можливо — то це відкладання рішення про початок наших перемовин про вступ до ЄС на весну наступного року. Це улюблена тактика Орбана — шантаж і затягування часу. Однак саме поведінка Орбана та поява його «клонів» у деяких інших країнах ЄС буде потужним аргументом для проведення реформи порядку ухвалення рішень в Євросоюзі», — додав пан Фесенко.

Говорячи про «клони», експерт мав на увазі проросійського прем’єра Словаччини Роберта Фіцо, а також Герта Вілдерса, очільника антиєвропейської ультраправої «Партії свободи», яка нещодавно перемогла на парламентських виборах у Нідерландах.

А ось думка Олександра Юсупова: «У ЄС в кишені є різні стратегії. Короткострокові рішення можуть включати переговори з Угорщиною, можливо, з пропонуванням фінансових або політичних стимулів для зняття вето. Як ми бачимо, це вже відбувається. Але такий підхід ризикує створити черговий прецедент, яким можуть скористатися інші країни-члени. Інша опція: ЄС міг би застосувати дипломатичний тиск або спробувати обійти вето Угорщини, знайшовши альтернативні методи підтримки України, наприклад, сформувавши коаліції з бажаючих держав-членів. Цей варіант теж виглядає реальним, тим паче, що цей варіант лобіює Німеччина — найбільша економіка й країна в ЄС».

Щодо останнього варіанта, то, як пише Bloomberg, наразі у ЄС розглядають план надання Україні 50 мільярдів євро (для відновлення, реконструкції та модернізації нашої країни на 2024—2027 роки) в обхід можливого вето Угорщини.

«Загалом практика показує, що ЄС у складних політичних ситуаціях вміє знаходити рішення, потрібен лише час на бюрократію», — резюмував експерт.