Триває збір доказів про плани путіна щодо умисного голоду в Україні

Є щось символічне в тому, що напередодні чергових роковин Голодомору-геноциду стало відомо про пошук доказів щодо причетності президента росії володимира путіна до створення умов для умисного голоду в Україні ще напередодні «великого вторгнення».

Правозахисники з міжнародного альянсу Global Rights Compliance зібрали докази, які свідчать: важливою метою росі-йських окупантів були запаси українського збіжжя, існував план розкрадання продовольства у безпрецедентних масштабах.

Цю технологію доведення населення до покори можна назвати класичною для кремля. Упродовж десятиріч у росії намагалися стверджувати, про помилковість тверджень щодо штучності організованого Йосипом Сталіним Голодомору, підкреслювали, що голод був у багатьох регіонах Радянського Союзу й Україна тут – просто не виняток. Але «забували» додавати, що в Україні та в населених українцями районах СРСР (скажімо, на Кубані), як і в тому ж Казахстані, у людей не просто відбирали хліб, а й створювали «резервації голоду», звідки не було виходу, бо всі дороги охоронялися радянськими силовиками.

Держава, яка хоче допомогти людям врятуватися, сприяє їхньому переселенню в райони, де є продовольство. Держава, зацікавлена у масовій загибелі населення, створює умови для такої загибелі за допомогою грубої сили.

Сталін, цей «спеціаліст з національного питання» й перший нарком з питань національностей у більшовицькому уряді, точно знав, що він робить. На початок 1930-х пам’ять про справжню українську державність ще була живою – минуло трішки більше від десятиріччя після окупації України більшовиками.

Серед тих, кого Сталін прирік на смерть, могло бути чимало прихильників і виборців українських політичних партій.

Більшовицький вождь таким чином бажав винищити не тільки національну еліту, яка гинула у таборах і в’язницях Радянського Союзу. Він прагнув знищити й тих, для кого ця еліта працювала. Він намагався вбити саму пам’ять про суверенну Україну. Саме тому йому був потрібен штучний голод.

Володимир путін своїми діями якраз і доводить штучність сталінського Голодомору. Спадкоємець Сталіна, він усвідомлює всю ефективність цієї давньої технології. Якщо хочете, це і є та сама «денацифікація», про яку з перших днів масштабної війни волають російські пропагандисти, – спроба знищити не тільки еліту, але й народ.

Але плани путіна можна назвати навіть масштабнішими, ніж плани Сталіна. Сталін забирав зерно в українських селян й продавав його до інших країн. Путін також не гребує торгувати краденим. Однак водночас він створює умови для ймовірного контрольованого голоду й соціальних заворушень у країнах Глобального Півдня.

Російський президент добре усвідомлює, що такі проблеми обов’язково призведуть до того, що тисячі людей зі знедолених країн шукатимуть кращої долі у Європі. А це – нова масштабна міграційна криза. А це – нові проблеми європей-ських суспільств. А це – тріумф популістських партій, чиї лі-дери заявляють про необ-хідність налагодження стосунків з росією.

І так відкривається нова можливість завоювати Україну. Якщо й за допомогою не українського, то чужого Голоду – але технологія залишається незмінною. Незмінною залишається ставка на смерть.

Віталій ПОРТНИКОВ, журналіст і політичний коментатор.

«Copyright © 2021 RFE/RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода».