Тривожне передчуття неминучості великої війни розповзається світом. Про це ледь не щоденно пишуть експерти та говорять політики. В центрі уваги — публічні заяви політичних еліт країн коаліції хаосу і, що важливіше, практичні кроки їхніх урядів. Вони вже не приховують своїх справжніх цілей, і кожна нова брехня, кожне нове вбивство цивільних або атака на школу чи дитячий садок наближають їх, з одного боку, й цивілізоване людство — з іншого до немирної розв’язки. Виховна робота, без жодного сумніву, завершиться перемогою демократичної коаліції просто тому, що час во-йовничих імперій минув. Але для цього ми маємо бути разом і чітко усвідомлювати, що саме вони готують для людства.

З’являється дедалі більше явних ознак остаточного вибору керівної кліки рф на користь перетворення росії на агресивну імперію, що постійно воює. Путін відкрито проголосив пошук активів російської імперії, їх оформлення і захист пріоритетним завданням відповідних структур. Офіційні чиновники росії, включно з путіним (не кажучи вже про пропагандистів), більше не добирають слів, чесно розповідаючи про свої наміри окупувати Україну, знищити все українське й далі планувати військові операції проти держав Балтії, Польщі та Фінляндії.

Цілком логічно очікувати, що після «успішного» захоплення наземного коридору в Крим російські стратеги розробляють плани «пробиття» наземного шляху з Білорусі (територія так званої союзної держави) до Кенігсберга (відомого також під назвою Калінінград) через Сувалкський коридор. Звісно, їх також не влаштовує фактичний контроль країн НАТО над Балтійським морем. У Японії та Східній Азії не залишилися непоміченими нові заяви медвєдєва, який вчергове відверто по-хамськи висловився на адресу Японії в контексті того, що остання очікує продовження переговорів про окуповані рф Північні території. Російська позиція очевидна — про це й мови бути не може. Тим часом позиції росії на Далекому Схо-ді зміцнюються через активізацію співпраці з Північною Кореєю, де відбувається щось небачене з часів закінчення Корейської війни.

Кім Чен Ин вирішив максимально загострити риторику щодо Південної Кореї, повністю зруйнувавши всі ознаки майбутнього примирення й об’єднання. І йдеться не тільки про розірвання ліній комунікації із Сеулом, внесення змін до конституції, якими Південна Корея проголошується вічним ворогом, і руйнування символічної Арки об’єднання в Пхеньяні. Очільник Північної Кореї демонструє набагато агресивніші речі. Зокрема він особисто спостерігав за випробуваннями новітньої стратегічної крилатої ракети, яку запускали з підводного човна. Як повідомляють корейські ЗМІ, випробування відбулось успішно. З огляду на це лідер КНДР заговорив про будівництво атомних підводних човнів із ядерною зброєю на борту. Перед цим КНДР провела випробування нової балістичної ракети. Послідовник ідей чучхе неодноразово демонстрував агресивне ставлення до Сеула й за «ковідних» часів проводив рекордні випробування різного типу ракет. Проте саме протягом останніх двох років ситуація загострилася до межі військових провокацій, які можуть призвести якщо не до війни, то до агресивного збройного протистояння.

На думку японських і американських аналітиків, цього разу погрози та дії Пхеньяна виходять за межі звичного й до них варто ставитися сер-йозно. Водночас вони досі не проводять чіткої паралелі між новітньою агресивною політикою КНДР і зближенням із рф, аж до підтримки ро-сійської агресії проти України та постачання зброї. Тим часом цілком очевидно, що саме Росія підштовхує КНДР до ескалації задля відкриття «третього фронту» для США, які будуть змушені стати на захист Півдня. Цілком прогнозовано, що росія під час очікуваного візиту путіна може пообіцяти Північній Кореї «ядерну парасольку» в обмін на провокації в зоні національних інтересів США. Путін занадто часто пояснює свої дії віддзеркаленням дій Вашингтона й може цинічно апелювати до моделі відносин США — РК.

Китай наразі тримається осторонь відкритої ескалації, проте нещодавно кораблі берегової охорони КНР вимагали, щоб японська риболовецька шхуна залишила територіальні води Японії біля островів Сенкаку між Тайванем й Окінавою, які Китай вважає своїми. До 1972 року вони перебували під протекторатом США, а потім були передані Японії. Дрібниця, але показова. Проти філіппінських шхун у Південно-Китайському морі КНР діє ще рішучіше.

На Близькому Сході не вщухає військова операція ЦАХАЛу проти ХАМАСу, але, вочевидь, Ірану цього замало. Атаки хуситів проти вантажних кораблів у Червоному морі перейшли на кораблі ВМС США та Британії. Ракетні атаки у відповідь по базах хуситів виявилися неефективними. Атака іранськими дронами військової частини США в Йорданії, поблизу сирійського кордону, призвела до загибелі трьох і поранення 25 військовослужбовців збройних сил США. Відповідь буде, й ніхто не вірить запевненням Ірану, буцімто він не причетний до атаки. Так само міністр закордонних справ ІРІ нещодавно цинічно стверджував, що немає доказів використання росією «шахедів» іранського виробництва проти України. І хоча у випадку з атаками хуситів наразі не йдеться про повноцінну війну, провокації, що відволікають увагу США та їхніх союзників від основного театру бойових дій на сході та півдні України, дедалі більше ви-глядають тестом на швидкість реакції й рішучість США та Британії їм протидіяти. Тим часом судна дедалі частіше змушені обходити оптимальний маршрут транспортування вантажів і використовувати дуже довгий шлях навколо Африки. З огляду на це різко зростає вартість вантажів і ризики, пов’язані з обслуговуванням суден і штормами. Значною мірою ці проблеми стосуються ланцюжків постачання до та зі США, країн Європи, Японії, Південної Кореї, В’єтнаму й набагато меншою — росії.

Найпоказовішими з погляду ущільнення «повітря» війни здаються не прямі, а опосередковані ознаки її наближення. Останнім часом захарова й лавров наполегливо намагаються спростовувати заяви західних експертів і політиків про те, що росія вторгнеться в інші країни, якщо переможе у війні проти України. За словами одіозних представників російського мзс, такі заяви є «абсурдними». Водночас досвід свідчить, що коли про те саме скаже путін, варто як слід змастити «петріоти» й підготувати їх до бойового застосування.

У цьому контексті привертає увагу також рішення токійського муніципального уряду побудувати новітнє підземне бомбосховище, здатне витримувати неодноразові ракетні удари й протягом тривалого часу надавати прихисток мешканцям центрального району Токіо Азабу-Джубан, де розташована значна частина дипломатичних представництв, урядових й адміністративних будівель. Як наголосила губернаторка Токіо Юріко Койке, місто й раніше готувало евакуаційні приміщення на випадок стихійних лих чи конфліктів, але саме зараз виникла необхідність побудувати нові, сучасні й забезпечені системами виживання бомбосховища. Загалом у Токіо 4258 підземних приміщень, у яких можуть знайти прихисток мешканці міста, але вони не були розраховані на довготермінове перебування людей. Нове сховище буде обладнане всім необхідним для захисту людей впродовж тривалого часу в умовах інтенсивних ракетних атак. Треба добре знати японців і пані Койке, щоб зрозуміти вагу такого рішення.

На думку істориків війни, ситуація дуже нагадує 30-ті роки минулого століття, які передували Другій сві-товій війні, коли група ревізіоніст-ських держав — кожна зі своїми образами, завищеною самооцінкою й фантомними спогадами про імперське минуле — вирішила змінити світ. Ідеї щодо відтворення чи то священної Римської імперії, чи то кайзерівського Другого райху, чи то Італійської колоніальної імперії, чи то японських володінь в Азії, чи фантазії менших за розміром і впливом, але «великих» у минулому країн на кордонах України слугували практичним підґрунтям для формування гітле-рівської коаліції.