Слова «бавовна» або ж «хлопок» останнім часом найчастіше можна почути в іронічних новинах про черговий вибух на російському заводі чи електропідстанції. Однак бавовництво — заняття серйозне і потрібне, яке незабаром може стати важливою частиною життя нашої області. Аграрії та експерти галузі обговорювали в Одесі перспективи вирощування бавовни на південних теренах України.

Найперспективнішим такий бізнес видається в Ізмаїльському, Кілійському та Татарбунарському районах, клімат яких цілком відповідає вимогам цієї теплолюбної культури. Такого висновку дійшли учасники наукового семінару, який відбувся у стінах Одеського державного аграрного університету.

Український інститут кліматично орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук давно вивчає можливості вирощування бавовни на дослідних полях. За словами старшого наукового співробітника інституту Юрія Степанова, врожайність бавовнику в цих господарствах сягала трьох тонн з гектара.

«Інститут працював із цією культурою і вивів скоростиглі сорти бавовнику, що дають хороші результати. Ми готові продовжувати випробування нових сортів у нових умовах зміни клімату. Результати наших досліджень щодо технології вирощування є базовими для впровадження бавовнику в південних районах Одеської області», — розповів він.

Фахівці наголошують, що відновлення вітчизняного виробництва бавовни можливе лише завдяки запровадженню науково обґрунтованої системи насінництва. Селекціонери профільного інституту вивели два скоростиглі сорти, які підходять для кліматичних умов південних регіонів України. Для неполивних земель — сорт «Поід-озерський 4», а для умов зрошення — «Дніпровський 5». Однак основною проблемою початку посівної кампанії є брак насіння.

На думку експертів, в умовах Одеської області врожайність бавовни-сирцю становитиме приблизно 1,8 тонни з гектара, але після двох процедур поливу (до 500 кубічних метрів води на 1 га) збільшиться в півтора рази — до 2,7 тонни. І все ж головною умовою гарного врожаю є кількість теплих днів у році — що південніший регіон, то краще.

Турецькі фахівці галузі поділилися своїм досвідом і розповіли, що врожайність на поливних угіддях у південних регіонах їхньої країни з використанням хімічних добрив сягає 6-7 тонн з гектара.

Треба сказати, що дослідження з питань вирощування бавовнику на теренах України проводилися ще в 20-х роках минулого століття. Науковці зазначали, що на півдні Херсонської області, а також у Криму ефективність виробництва бавовни конкурує із зерновими культурами, а в деяких районах на південь від лінії Мелітополь — Каховка — Сірогози — Очаків навіть перевищує ефективність вирощування зернових.

За часів СРСР основною локацією вирощування бавовни в Україні була Херсонська область. У 1950-х під посіви бавовнику там відводили понад 200 тисяч гектарів полів, проте пізніше ці угіддя віддали під пшеницю. Зараз повторити цей експеримент не видається можливим: частина регіону перебуває в безпосередній близькості до лінії фронту, а ще частина — поки що під російською окупацією.

Бавовна вважається стратегічним продуктом. У СРСР її основним споживачем була зовсім не цивільна текстильна промисловість, а військові підприємства. З бавовни, звісно, шили військову форму, але це ще й сировина для авіаційної промисловості, з її допомогою робили паливо, зокрема ракетне, а також кілька видів пороху.