Щорічно у світі прибуток від незаконної утилізації відходів складає 10—12 млрд доларів США. Такі дані FATF — Міжнародної групи з протидії відмиванню брудних грошей. Ці суми співмірні з прибутками в інших основних сферах злочинності, таких, наприклад, як торгівля людьми.

Відходи, зазначається на сайті Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (https://mepr.gov.ua), зазвичай мають від’ємну вартість — підприємствам доводиться витрачати кошти, щоб поводитися з ними безпечно і не завдавати шкоди навколишньому середовищу. Тому деякі компанії експортують їх в інші країни з менш суворими екологічними стандартами або незаконно захоронюють чи утилізують.

У світі склалося кілька основних центрів «приймання» різних видів відходів. Згідно зі звітом ООН «Стан знань про злочини, що мають серйозний вплив на навколишнє середовище», відходи пластику та паперу транспортуються переважно в Китай. Такі країни, як Гана, Нігерія, Єгипет, Сомалі та Сенегал, приймають брухт, старі автомобілі і побутову техніку. Буркіна-Фасо, Гана, Сенегал, Китай, Індія та В’єтнам — відходи електричного й електронного обладнання. Туніс, Індія, Албанія — текстильні відходи.

«Швидка» мода та споживацька культура призвели до того, що тільки в ЄС щороку утворюється близько 5,8 млн тонн текстильних відходів. За даними Агентства з охорони довкілля (EPA), лише 15% таких відходів у світі переробляється, а решта потрапляє на сміттєзвалища.

Серед найпопулярніших злочинні схем у поводженні з відходами, як зазначає Міндовкілля, такі:

• нелегальне захоронення. Коли підприємства чи окремі особи скидають непотріб у невстановлених місцях, щоб уникнути витрат на легальну утилізацію. Наприклад, у 2018 році в Італії поліція виявила мережу підприємств, які незаконно викидали відходи в покинутих кар’єрах, річках та на нелегальних сміттєзвалищах;

• нелегальний експорт. Скажімо, у 2019 році в Індонезії було виявлено близько 100 контейнерів з відходами, які були незаконно ввезені з Канади, США, Австралії та Німеччини. Більшість з них були задекларовані як вторинна сировина, але насправді містили змішані відходи, включаючи токсичні речовини;

• маніпуляції з документами та фальсифікація звітності. Один з прикладів: у 2020 році в Китаї було викрито підприємство, яке фальсифікувало документи про утилізацію відходів, щоб уникнути високих витрат на їх безпечну переробку. Скидали небезпечні відходи в довкілля;

• участь організованих злочинних угруповань у сфері управління відходами. Ця проблема відома багатьом країнам світу. Такі угруповання намагаються знайти та використати слабкі місця в регуляторних системах.