Плавучі станції, які живлять електроенергією Одесу та область — це не сценарій фантастичного фільму, а один з варіантів зменшення дефіциту в енергомережі внаслідок постійних обстрілів агресором. Про це на початку червня заявив очільник обласної військової адміністрації Олег Кіпер.

Вперше інформація про те, що Україна думає залучити такі судна, з’явилась наприкінці 2022 року. Перемовини вели з турецькою компанією Karpowership. Але далі розмов цей проєкт не рухався. І ось майже через півтора року про це заговорили знову. Ситуація інша — зараз енергосистема країни у гіршому становищі, ніж взимку 2022—2023 років.

За словами Олега Кіпера, з турецькою стороною обговорюють розміщення трьох суден: біля Одеси, Южного та Ізмаїла. Кожна станція вироблятиме 250 мегаватів енергії, тобто сумарно — 750. Багато це чи мало? Зараз в Україні залишилось лише дев’ять гігаватів або 9000 мегаватів потужностей генерації. Про це на конференції з відновлення країни у Берліні повідомив Президент Володимир Зеленський.

«Місто Київ, найбільше місто України, споживає близько 1100 мегаватів, тобто 750 — це не просто істотно, а суттєво покращить ситуацію в Одеському регіоні, якщо це відбудеться», — зазначив директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко.

Плавучі станції — це судна або баржі з силовими установками, які генерують електроенергію. Джерелом може бути газ, зріджений газ, рідке паливо тощо, які доставляються трубопроводом або іншими спеціальними суднами. Обладнання на борту заживлюється до берегової мережі: так енергія транспортується на суходіл. Як зазначають на сайті турецької компанії, станцію можна розгорнути протягом місяця.

Найбільшим викликом для такого проєкту в Україні, що залишає мізерні шанси на його втілення, — є безпека. Росія може атакувати таке судно, як тільки воно стане біля українського узбережжя, або ж знищить інфраструктуру поруч, без якої плавуча станція не працюватиме. Керівник ОВА Олег Кіпер, коментуючи це питання, визнав, що найперше турецька сторона запитує про безпеку. Зі слів посадовця, турки можуть убезпечити себе самі. Мовляв, російська армія не наважиться атакувати їх. Втім, повної безпеки Україна гарантувати не може.

Наступне — це технічний бік. Які складнощі можуть виникнути з підключенням таких станцій до берега розповів директор Центру досліджень енергетики Олександр Харченко:

— Це має бути відповідна підстанція, це має бути відповідне кабельне з’єднання. Його треба побудувати, оскільки 100%, що не має на морі пунктів, де можна приєднатися. У порту зазвичай такої потужності просто немає.

«Не думаю, що це достатньо складна історія, тому що в принципі є в порту відповідна енергетична інфраструктура, лінії електропередач високої напруги, тому що сам порт по собі споживає немало електричної енергії, здається, 10% від всього споживання Одеси. Тому не бачу тут супервеликих технологічних проблем. Якщо це застосовується у багатьох країнах Африки, наприклад, у Ботсвані, Нігерії, то чому в Одесі це не можна застосовувати», — вважає директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко.

Щодо вартості такої електроенергії, то вона буде дорожчою ніж та, що виробляється в Україні або імпортується з Європи. «При виробництві електрики на нафтопродуктах вартість кіловат-години становить приблизно 20 гривень. На українському ринку електроенергії ціни зараз на рівні 5— 6 гривень, часом і нижче, а максимальна адміністративно обмежена ціна близько 10 гривень», — зазначив директор Центру досліджень енергетики Олександр Харченко.

Нині у світі налічується понад 90 плавучих електростанцій. Такі судна працюють у країнах Африки, Азії та Південної Америки.

Цікаво, що в історії Одеси вже був подібний прецедент. Це сталось у 1975 році, коли внаслідок різкого погіршення погодних умов місто залишилось без світла. Генератори декількох суден, які розташовувались у порту, під’єднали до підстанцій на суші. Місто частково отримувало електроенергію, доки не відновили обладнання, що вийшло з ладу.

Тож чи вдасться реалізувати в Україні проєкт плавучих станцій, чи все завершиться на рівні розмов, як минулого року, — невдовзі побачимо.

Із сайту «Сила громад»