Мистецько-інформаційна виставка «Небачена Сила» розпочала свою роботу в Національному Художньому музеї (Софіївська, 5а). Проєкт розповідає про силу ненасильницького спротиву українців на тимчасово окупованих територіях: рухи, методи боротьби, реальні історії протистояння російському агресору.

— Жовта фарба вважається загарбниками підозрілою, — каже кураторка проєкту Ольга Муха. — Вона показує, що ніхто їх тут не чекав, це українська земля. Коли на стінах написані вірші українських поетів, намальовані жовто-блакитний прапорець або жовта стрічка, окупантам стає зрозуміло: навіть цивільне населення, попри те, що мовчить, їх тут не хоче. Коли говорять про ненасильницький спротив, припускаються помилки: плутають із пацифізмом. Ти можеш не мати мілітарних навичок, але виявляєш власну волю. Фантазії такого протесту можуть бути дуже розмаїті, ба навіть дошкульні, гумористичні. Власне, цей гумористичний підхід є чимось унікальним саме для української історії.

На виставці представлені картонні карикатурні фігури «російського визволителя» Сергія Захарова, що стояли на вулицях Донецька 2014 року, вірусні меми Максима Паленка, відеоісторії про поранені об’єкти культури в Тростянці й Охтирці, зафільмовані Музейним кризовим центром у рамках проєкту «Поранена культура», лабіринт свідомості «Всередину зовнішності» з плакатами кримського художника Антіка Данова про шизофренічність реальності окупації, яка може варіюватися залежно від того, з ким розмовляєш і в якому місці, документальний фільм «Спротив» Акіма Галімова та відео Ukrainer із проєкту «Деокупація», роботи мисткинь Марії Куліковської, Алевтини Кахідзе, Лії Достлєвої, Юлії По, Еміне Зіятдін, Юлії Данилевської, Діани Берг, Віри Процких, Яни Голубятнікової та Альони Маляренко.