Напередодні Дня пам’яті жертв політичних репресій, яке щорічно в Україні відзначається у третю неділю травня, в Одеській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. М.С. Грушевського відбулася щемлива зустріч під назвою «Повернення з небуття» із головою ГО «Постраждалі від політичних репресій», завідувачем Музею історії політичних репресій 1917 — 1991 років, головою «Одеського Меморіалу», членом Національної комісії з реабілітації при Українському інституті національної пам’яті, дослідником-архівістом, краєзнавцем Ігорем Комаровським.

Ігор Леонідович — корінний одесит, народився в 1961 році у сім’ї інженерів. Закінчив Одеський інститут народного господарства (нині — Одеський національний економічний університет). Майже двадцять років життя віддав заводу «Будгідравліка».

Із 2002-го активно займається дослідницькою роботою у фондах архівів, бібліотек, музеїв. Як результат — низка публікацій у серіях «Праці Державного архіву Одеської області», «Реквієм XX століття», «Реабілітовані історією» тощо. Плідно співпрацює з багатьма профільними установами та організаціями. Провадить велику роботу задля реабілітації незаконно репресованих одеситів, скрупульозно займається від-новленням втрачених документів…

Про ці та інші напрямки роботи якраз і йшлося під час зустрічі. Присутніх, зокрема, зацікавила розповідь Ігоря Комаровського про долю родини Балашових, яку він дослідив, вразила інформація про виклики сьогодення, з якими він бореться самотужки (безкінечні судові засідання, в яких влада намагається відібрати приміщення унікального Музею історії політичних репресій 1917 — 1991 років, розташованого у цоколі п’ятиповерхівки за адресою: вул. Академічна, 24а, де зберігаються документи, фотоматеріали тощо про знищених радянським режимом безневинних людей). Пан Комаровський, коментуючи відеоекскурсію, постійно наголошував: «Головне — зберегти!». (Детальніше про ситуацію навколо музею можете прочитати у статті Володимира Кудлача «Руйнація пам’яті, або Декомунізація навиворіт», опублікованій у «ЧН» за 11 липня 2024 року).

Щемливим був виступ Олени Волохової, яка розповіла про своє знайомство з Ігорем Комаровським в архіві, де шукала матеріали про репресованого в 1937 році дідуся. Вона повідала про долю своєї матері — одеситки-красуні Валентини Татарчук, життя якої зруйнувало клеймо «ворог народу».

Пані Олена сердечно дякувала панові Ігорю за вміння вислухати, підтримати, допомогти з оформленням документів. А головне — за цінні поради, куди краще звернутися, в які інстанції, архіви, щоб відновити правду.

На завершення меморіального вечора Ігор Комаровський подарував завідувачці відділу краєзнавчої літератури і бібліографії книгозбірні-господарки цієї зустрічі Катерині Черненко науково-документальне видання «Книга Пам’яті України. Реабілітовані історією. Одеська обл., Т. 2: м. Одеса» (2023).

У свою чергу директорка ООУНБ ім. М.С. Грушевського Юліана Амельченко щиро подякувала й вручила відповідну відзнаку Ігореві Леонідовичу за дієву, послідовну позицію щодо збереження імен безневинно засуджених, убитих радянським режимом наших земляків, за активну участь у заходах книгозбірні, поповнення її краєзнавчих фондів.