ОДЕСА, 06 ЛИСТОПАДА 2024 РОКУ, КОНТЕКСТ-ПРИЧОРНОМОР’Я – Лідер одеських волонтерів з «Корпорації монстрів» Катерина Ножевнікова описала основні досягнення та проблеми фонду за останній час.

Як передає кореспондент ІА «Контекст-Причорномор'я», про це йдеться на Фейсбук-сторінці лідера одеської благодійної організації «Корпорація монстрів» Катерини Ножевнікової.

У повідомленні на сторінці Katherine Nozhevnikova сказано:

Про работу і про життя.

Декілка днів дуже важких- роботи стає все більше. І фізично і морально доволі складно. Але розуміння, що від кожної години, яку ти і не працюєш, хтось може загинути, комусь не нададуть допомоги, дуже мотивує мене працювати більше і більше.

А ще й бути «маленькою хозякою великого дома» також потребує сил. Особливо напередодні зими)

Короче на 47 році життя я змушена зізнатися собі, що ресурс людини такі обмежений. І до дому, кожного дня, приходить вже не мама, а істота, дуже мало схожа на людину..)

Мама, я хочу навчитися грати на піаніно.

На піаніно???

(Боже! про що він взагалі??- подумала я.

Яке блін піаніно! Війна ж)

Я очикувала чого завгодно але не цього.

І тут я згадала себе.

В дитинстві я 8 років ходила до музикальної школи. Фортепьяно. Всі гарні дівчата мають грати на фортепьяно. Я ж хотіла грати на гітарі.

Три раза на тиждень я чула від мами : Треба закінчити школу. Ну як так?? Стільки років вже відали цьому. («Віддали»..)

Я все так само хотіла грати на гітарі.

І ось за рік до закінчення школи, коли мені було 14, я прийшла до дому і сказала:

Я більше ніколи не буду грати. Хоч вбийте мене. Я знайшла вчителя. Мені потрібна гітара.

Мама схватилася за голову руками, а тато (який дуже рідко бував вдома, бо постійно ходив в рейси) по щасливому збігу обставин тоді як раз був вдома. Він встав і сказав : збирайся доча, їдемо за гітарою.

Пройшло 30 років.

Я включила інструмент і музика полилася..

дивно, як пальці можуть щось ще памʼятати

Син сидів поруч.

- Мама, напевно мені все ж такі потрібен вчитель. Знайдеш мені? Це напевно дорого. Ти ж скажеш що війна і це зараз недоречно.

- Звісно, синку. Знайду обовʼязково. Якщо ти хочеш вчитися грати на піаніно- будеш вчитися.

Я пішла до спальні і почала збирати пілпаки, телефон розривався повідомленнями (запити пишуть навіть вночі, бо звʼязок є не завжди там)

з сусідньою кімнати тихо по клавішах підбирав якийсь простенький мотив мій син.

1. знайти вчителя.

2. Зібрати на аптечки , які в нас закінчилися повністю.Запитів зараз вже дякуючи всесвіту не тисячи кожного місця але сотні(

Та і Командування медичних сил видає, але в тих аптечках треба дещо замінювати. Тож збираємо на ось такий набір

Підсумок, турнікет САТ, опікун, пілпак. 500 комплектів. Приблизно 2 тис грн за набір.

Сума велика. Міліон грн

Але треба зібрати. Цього вистачить нам десь на місяць.

500 аптечок це шанс на життя для півтисячі людей.

Яких так само чекають дома, як мене чекає кожного дня син рахуючи години.

але вони рахують місяці, а деякі вже роки..

Вийшла з кімнати. Побачила ось цю картину. Сіла поруч з бажанням зупинити час.

Дякую всім, хто допомагає

https://send.monobank.ua/jar/7Eyzu11b21

Основний рахунок карта Приват 4246001003297797

Для переказів з інших банків треба ввести реквізити : БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «КОРПОРАЦІЯ МОНСТРІВ» код 41569293, IBAN UA543052990000026000004918005 , в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» МФО 305299

PayPal

oleksandra.podhorna@gmail.com

Одеса

Листопад 2024

Коментарі, світлини чи може навіть хтось захоче відкрити дружню банку, як ми робили з мінометами- яка завгодно допомога це для когось шанс вціліти.

пишить в коментарях чи в особисті.