ОДЕСА, 20 ЛИСТОПАДА 2024 РОКУ, КОНТЕКСТ-ПРИЧОРНОМОР’Я – Лідер одеських волонтерів з «Корпорації монстрів» Катерина Ножевнікова описала основні досягнення та проблеми фонду за останній час.

Як передає кореспондент ІА «Контекст-Причорномор'я», про це йдеться на Фейсбук-сторінці лідера одеської благодійної організації «Корпорація монстрів» Катерини Ножевнікової.

У повідомленні на сторінці Katherine Nozhevnikova сказано:

В Одесі майже скрізь темно, десь не має тепла, десь води. Але потрохи все починає працювати.

Для мене в країні траур кожен день, бо кожен день хтось гине.

Ось Вчора на фронті загинув Дмитро. так сталося, що він загинув один в ситуації, коли могло би загинути більше сотні людей.

«Пощастило. Все добре. Діму звісно жалко… але це війна» слова, які лунають в голові досі.

І дійсно, для купи народу це щастя, бо скільки життів врятовано, а для якоїсь родини цілий всесвіт розбився.

І так кожного дня по всій країні.

А Сьогодні помер дідусь Віктор, про якого я писала тиждень тому і якому ви всі (бо ми ж в решті решт просто ваші руки) дали в цей останній тиждень відчути себе не одиноким та тим, ким опікуються.

Він їв гарячий борщ, солену рибку, яку так хотів скуштувати, пив гарячий чай з термосу навіть коли не було світла. а бабця Валя почала дихати, бо ми купили їй лікі від астми ліки, які вона не могла собі дозволити купити декілька місяців.

І ми завтра поховаємо його також завдяки всім вам, бо держава надає допомогу на поховання тільки після того як.. а тут так не працює.

Тому знов ми з вами.

Сьогодні я змогла купити дрон з тепловзіором, коли побачила допис дівчини військової просто з криком відчаю про те, що вони не можуть танцювати та співати заради допомоги. Що їм треба воювати, а не благати про допомогу бо нічим.

Я змогла купити його за декілька хвилин тому, що ви даєте нам цю можливість- швидко реагувати.

Це я все до чого? Все доволі погано в країні зараз є, але є один фактор, завдяки якому, на мій погляд в нас все ж таки є шанс.

Цей фактор — Люди.

Неймовірні люди (яких може не так і багато, але ми ж всі знаємо прислів що 10 відсотків лише крутять земну кульку?)

Ті, хто на фронті і ті, хто в тилу.

Щирі та віддані. Незаради нагород, просування по службі чи ще якоїсь вигоди.

а заради своєї родини та країни (тобто всіх нас)

три дні тому, коли я написала допис про борги фонду і відчай, в якому я знаходжусь вже і ви зібрали за добу

2,5 млн грн!

А потім ще два дні і ще плюс один міліон грн!

Так, ми звісно витратили все це за декілка днів і знов і знов, всім нам, треба буде донатити, допомагати та робити це ще дуже довго.

Але сьогодні я хочу просто дякувати всім тим, хто в тилу не опускає рук, не втрачає надію і кожного дня якими завгодно способами допомогає ЗСУ

А ще вклонитися всім тим, хто нас захищає вже 10 років і є нашою єдиною надією. І згадати всіх тих, хто вже ніколи не повернеться.

Ми же, заради тих, хто може повернутися

Всі ці три дня не на хвилину не зупинялися та працювали- відправляли посилки, замовляли звʼязок, човни, тактичну медицину, плати, наплічники закрвиали борги.

збирали нові аптечки та наплічники, паяли дрони та батки, видавали продукти харчування літнім та ліки та памперси малечам і памʼятали, що як би нам не було складно іноді , як би не хотілось скиглити, яка б втома не навалювалася — ми не маємо права зупинятися ні на хвилину

Бо десь там, на «короднах» зараз ті, кому в тисячі разів складніше. І чекати довго на допомогу для них дорівнює смерті.

Завтра ми розіграємо прапор, завтра ми будемо радіти посилкам, які ми почнемо отримувати — ідуть старлінки, ідуть аптечки, ідуть 2000 турнікетів ідуть зарядні станції.

І Завтра я знов вийду з черговим запитом і збором- бо війна..

і зупинятися не можно.

Одеса

Листопад

3925 діб як ми виборюємо своє право на життя.

1000 діб, як це помітив світ.

Але сподіватися можемо лише на себе .

Ну і додаю скрін, для того щоб ви всі розуміли що ви робите кожного дня.

Заради ось таких повідомлень ми і працюємо.