ОДЕСА, 27 ЛИПНЯ 2026 РОКУ, КОНТЕКСТ-ПРИЧОРНОМОР’Я – Лідер одеських волонтерів з «Корпорації монстрів» Катерина Ножевнікова описала основні досягнення та проблеми фонду за останній час.

Як передає кореспондент ІА «Контекст-Причорномор'я», про це йдеться на Фейсбук-сторінці лідера одеської благодійної організації «Корпорація монстрів» Катерини Ножевнікової.

У повідомленні на сторінці Katherine Nozhevnikova сказано:

Про те, про що не можно казати бо ти «зразок, на який рівняються» і про свято

Декілька днів тому, Вперше, за багато років я впала у відчай, бо в голові (чого не було всі ці роки) зʼявився липка мерзенно думка «я більше не можу чекати на смерть». Як би людина не хорохорилася базовий інстинкт виживання кожну тривогу включає в мені режим леді Винтер « я ще так молода, щоб помирати». Воно накопичується і ось починаються думки про поїхати назавжди, що для мене прирівнюється до особистої зради і приводить до приступів паніки до «хай вже це якось закінчиться і ракета прилетить»

Антидепресанти тримають але не нарив в решті решт все одно прорветься

Постійне відчуття тривоги впливає на стан здоровʼя.

«Якщо ви погано спите в ночі і «досипаєте» в день ризик інсульт зростає в рази»- пише мій улюблений лікар в своєму дописі. Починаючи рахувати скільки ночей ми вже не спимо та потім уривками, під час роботи, я сплю як бойовий кінь де впаду — відчуваю, що інсульт мене вбьє прям під час читання допису)

І тут Всесвіт почув

Прокинувшись з відчуттям чогось дивного і незвичного я зрозуміла, що за ніч не прокинулась жодного разу.

Перша ніч без тривог за .. я вже навіть не памʼятаю, скільки пройшло тижнів, як кожен день та ніч в нашему регіоні були постійні обстріли.

Жага до роботи прям накрила)

Якись час ще протримаюсь. Скільки ще всього треба зробити і я можу !

Зателефонувала свому лікарю, подякувала за роботу і за те, що змусив мене визнати що я можу бути слабкою і мені також потрібна допомога іноді

Написала тому, хто колись розповів мені що врятувати життя іноді можно і самостійно просто треба опанувати деякі навички

Сьогодні день медичного працівника.

Звісно мої головні героі зараз це ті, які рятують захисників на ЛБЗ. Але без тих, хто рятує всіх нас — морально і вже фізично покалічених в тилу — ми би вже давно всі лягли в поминальну яму

Шукайте свого лікаря, довіряйте йому, не бійтеся зізнатися в тому, що ви не вивозите.

Навчайтеся основам домедичноі допомоги (як вчергове показують жахливі історії, які трапляються) іноді ви просто можете не дочекатися фахівця

Носить з собою турнікети і ..

не забувайте що ми зараз збираємо на турнікети для захисників )

Бо в них має бути більше, ніж спроможна надати зараз держава

Дякую всім, хто допомогає

Низький уклін всім, хто своє життя присвятив медицині

Ми вас хоч іноді клянемо але без вас .. ну ви ж самі знаєте. Як притисне десь так всі біжать куди? Так.. біжать до лікаря

Сподіваюсь, що настануть часи коли і держава буде вас вітати не раз на рік подяками та грамотами а змінить своє ставлення до цієї найважливішої «галузі»

Повагою, захистом, гідними зарплатами.

Фото Кінець 22 року. Перша група «курсантів», до якої я долучилась в якості помічника інструктора по тактичній медицині і навчала і навчалась тоді разом з ними.

Моє улюблене фото з тих часів