Значне місце в духовній культурі кожної людини, як і народу в цілому, посідає народна музика. Свідченням цьому є її багата тисячолітня історія, як і численні наукові дослідження етномузикології.

Сучасна музична педагогіка вважає народну музичну творчість важливою складовою основою системи художньо-естетичного виховання дітей та молоді. Практичним доказом тут виступають програми музично-естетичного виховання у загальноосвітній школі. Одним із випробуваних засобів у цьому напрямку є колективне музикування на народних інструментах.Історія інструментального ансамблю «Дивоцвіт» розпочалася з 2000 року. Колектив працює на базі Будинку творчості дітей та юнацтва Ленінського району нашого обласного центру. Діти навчаються у вільний позашкільний час. Вони отримують як музично-теоретичні знання, так і практичні вміння гри на різних народних музичних інструментах.

Протягом перших місяців навчання головною метою було бажання надати учасникам ансамблю основні навички та прийоми гри на народних музичних інструментах, розвивати природні художньо-творчі можливості кожної дитини — учасника колективу, виховувати любов до музики — важливого засобу розвитку естетичного смаку, артистизм, культуру спілкування та інших важливих якостей сучасної людини — громадянина незалежної української держави.

У подальший період нашої роботи одним із найбільш важких, але важливих завдань, які постали перед юними музикантами та їх керівником, стало досягнення легкості гри на музичних інструментах при виконанні досить складних для дітей музичних творів.

За інструментальну основу колективу було покладено найбільш розповсюджений у південноукраїнському краї домрово?балалаєчний склад. Але згодом з'явилась можливість ввести в ансамбль скрипку, сопілки та деякі інші українські музичні інструменти. Отже, в ансамбль був привнесений український колорит.

Цікавіше, більш природно стали звучати п'єси українського фольклору, наприклад, народні пісні «Щедрик» в обробці М. Леонтовича, «Ой, чий то кінь стоїть» (обробка К. Кікти), традиційні українські «Колядки» у транскрипції В. Івасенко та багато інших українських народних пісень і танцювальних та інструментальних мелодій. Такі п'єси, як «Українські жартівливі наспіви» в обробці В. Попадюка, популярна пісня «Ой ти, дівчино, з горіха зерня» Кос-Анатольського (вокал та соло скрипки); інструментальні п'єси — «Ватра» Матвійчука (соло сопілки); «Козачок» К. Мяскова та інші виконуються повним складом ансамблю, інструментальний склад якого — баян, група домр, сопілка, скрипка, бубон, бас.

До репертуару ансамблю входять не тільки суто інструментальні п'єси. Колектив нерідко виконує роль акомпаніатора під час виступів солістів-вокалістів та солістів-інструменталістів. Окрім того, «Дивоцвіт» у співдружності із іншими художніми колективами Будинку творчості Ленінського району м. Миколаєва, зокрема — вокальним ансамблем «Престиж» та хореографічним ансамблем «Зорька», підготував і показав слухачам вокально-інструментально-хореографічні композиції — «На Івана Купала», «Марена», «Вигравай сопілкар», український танець «Козачок» тощо.

Для підтримання творчого інтересу у дітей — учасників ансамблю та розвитку їхнього художньо-естетичного смаку потрібно дуже уважно ставитися до підбору репертуару. Тому ми стараємося, щоб він був різноманітним, відповідав виконавським можливостям юних музик і, в той же час, постійно ускладнювався не тільки у музично-виконавському, але й художньо-естетичному та стилістичному сенсі.

Кожна дитина унаслідок сімейного та шкільного виховання має свій смак, свої особисті інтереси, своє коло спілкування. І це обов'язково потрібно брати до уваги. Тривалий час у роботі ансамблю «Дивоцвіт» враховуються такі об'єктивні та суб'єктивні обставини. Коли дитина починає займатися музикою до 10 років, набагато легше формувати музичну культуру, смак, музичний світогляд. Усе, що їй каже педагог, вона сприймає як правильне й таке, що обговорюванню не підлягає. Але дуже часто починають займатися музикою в підлітковому віці. І тоді юні музиканти більш чітко можуть висловлювати своє ставлення до того чи іншого стилю в музиці. У них виникає бажання грати сучасну музику, дуже часто пісенну, особливо написану в сучасних рок-, поп- та інших стилях, що не виконуються народними інструментальними колективами. Отже, постають питання, як, не відвертаючи повної уваги до молодіжної музики (це було б, мабуть, безперспективно), водночас поступово прищеплювати позитивне ставлення та повагу до української та класичної музики, а також музики інших народів світу, перш за все — слов'янських. Як приклад: російська народна пісня «Выйду ль я на реченьку» (соло ксилофона) в обробці О. Михайличенка, романс О. Варламова «Красный сарафан», романс А. Петрова «Утро» тощо.

Керівнику за таких обставин доводиться інструментувати та грати і ту музику, яку бажають учні. І тоді вони із задоволенням грають й те, що потрібно по програмі, для конкурсів, і твори, так би мовити, «для душі. З часом вихованці вже розрізняють, що потрібно грати на конкурсах, фестивалях, тематичних концертах, а що просто для себе. Такими різнобічними педагогічно-виховними підходами формується й розвивається і музичний смак, і художня культура, загалом — світогляд учасників творчого колективу, а через них і численних шанувальників музичного мистецтва.

У наш час, коли майже в кожному домі є комп'ютер та інші аудіо- та відеоприлади, дуже важко зацікавити дітей займатися музикою, зокрема грою на старовинних народних інструментах. Отже, керівнику такого художнього колективу, як ансамбль народних інструментів, постійно треба займатися самоосвітою й підтримувати інтерес дітей до творчої роботи. Досвід свідчить, що діти в більшості своїй люблять сцену, як і виступи на ній, беручи участь у конкурсах, концертах, різноманітних заходах. Тому нерідко приходиться, окрім запланованих заходів та концертів на місцевому рівні, брати участь у всеукраїнських та навіть міжнародних конкурсах. Це дає можливість дотримуватись постійної музичної форми. Крім цього, участь у конкурсах вищого рівня дає можливість дітям розширювати кругозір, й не тільки музичний, але й загалом формувати власний естетичний смак. І це корисно не тільки для дітей, а й для керівника. Коли бачиш музичний рівень, то можливо проаналізувати, чи на правильному ти шляху в багатьох аспектах: навчально-музичному, виховному, репертуарному, постановки номера, сценічної культури тощо.

На жаль, у таких конкурсах не завжди є можливість взяти участь, адже, як правило, вони платні і проходять у других містах, де треба сплачувати за проживання і харчування.

Але робота зі спонсорами та меценатами дає можливість ансамблю «Дивоцвіт» здійснювати 2-3 поїздки на рік на всеукраїнські та міжнародні конкурси. Ця робота не проходить даремно. У дітей є стимул працювати, і вони привозять дуже непогані результати. Ансамбль «Дивоцвіт» — лауреат регіональних конкурсів ім. М. Аркаса; всеукраїнських «Чумацький шлях» (м. Нова Каховка), «Золота нотка» (м. Дніпропетровськ), «Сорочинський ярмарок» (Полтавська обл.), міжнародних «Південний експрес» (м. Ялта), «Золота рибка» (м. Севастополь), «Самородки» (м. Севастополь) та інші. Таким чином діти отримують не тільки музичні навички, а й ще емоційні враження, можливість спілкування, оздоровлення. Бо є дуже багато талановитих дітей із незаможних сімей, де якби не навчання у Будинку творчості, то дитина не в змозі була б побувати у Криму або у Києві. Завдяки безкоштовному навчанню ми можемо виявити обдарованих дітей у проблемних сім'ях, неповних, малозабезпечених, та якщо потрібно, надавати допомогу. У моїй практиці було декілька випадків, які заслуговують уваги.

В одній родині був усиновлений хлопчик, який не знав про це. Він грав в ансамблі на баяні. Музикою він займався змалку і весь вільний час проводив у Будинку творчості. І одного разу хтось йому сказав, що це не його батьки. Хлопчик був емоційно неурівноважений і ця новина дуже сильно на нього вплинула. Не пробачивши, що мати від нього це приховала, він пішов із дому. Хлопчик дуже сильно страждав. І мати звернулась до мене. Я його знайшла й усю свою відпустку присвятила йому. Ми багато розмовляли, гуляли вулицями й завдяки тому, що ця дитина поважає мене, він послухався й повернувся додому.

Педагог, передусім, це психолог, який відчуває свого учня. А учень, у свою чергу, на підсвідомості розуміє, коли педагог не жалкує для нього ні часу, ні сил. І завдяки цьому дитина тебе поважає й прислухається, і ти в змозі відвести лихо.

Ще були випадки, коли учнів майже виключали із школи за двійки й доводилось з ними писати реферати, домовлятись із вчителями за перездачу. Діти виростають, але вони все пам'ятають й приходять зі словами вдячності. Це дуже приємно, коли із армії телефонує вихованець й просить приїхати на присягу. І я їду. І хай він йде навчатися тільки тому, що я сказала, «що він повинен показати мені диплом», нічого. Згодом розуміє, наскільки це потрібно.

Творчі успіхи ансамблю не тільки демонструються на різних мистецьких конкурсах та фестивалях, де юні музиканти отримують грамоти і дипломи. Показовим результатом його роботи на певному етапі є приклади вступу учасників колективу до музичних відділень вищих навчальних закладів.

У сучасних умовах ансамбль «Дивоцвіт» грає в основному українську фольклорну музику, в той же час плануючи звертатися й доносити до свідомості дітей особливості фольклорної музики інших народів, що мешкають в нашій багатонаціональній державі.