Напередодні Водохреща та другого Святого вечора в Україні відбувся перший тур президентських виборів.

Вісімнадцять учасників перегонів прагнули здобути гетьманську булаву. Правда, реальних кандидатів виявилось лише шість. Віктор Янукович, Юлія Тимошенко, Сергій Тігіпко, Арсеній Яценюк, Віктор Ющенко, Петро Симоненко здолали умовний прохідний тривідсотковий бар'єр, інші виступили в ролі статистів. І можливо, у декого були благородні наміри розкрутити партію, власний імідж, але результати нині говорять самі за себе. Правда, навіть кандидат, який не перший рік стверджує, що потрібен країні, не потрапив у 3% пул. Виборча кампанія, завершення якої припало на низку Різдвяно-Новорічних свят, ніяких особливих сюрпризів не принесла. Якщо не враховувати стрімкий прорив у лідери С. Тігіпка. Страхи, що один на одного протягом виборчої кампанії навіювали лідери президентських перегонів та члени їх команд, не знайшли в більшості випадків підтвердження. Усі закордонні спостерігачі залишилися задоволеними виборчою кампанією в Україні, як і більшість учасників президентських перегонів, що не уявляли себе інакше як у ролі технічних кандидатів у фаворитів гонки. Їх меседжі були направлені лише на те, щоб максимально виконувати поставлені завдання на дискредитацію опонентів та зберегти свою присутність на політичному полі країни. Останні дні виборчої кампанії стали найбільш напруженими. Лідери президентських перегонів в останню хвилину намагались сказати те, що вважали найбільш важливим, а його, як буває в таких випадках, ой як немало. В останній вечір, коли можна було агітувати, в телевізор прийшли всі з першої п'ятірки виборчих перегонів. Їх посили мали переконати виборців зробити правильний вибір, і це їм вдалося. Бо, незважаючи на мороз та ожеледицю, а деінде і хурделицю, виборці активно по всій країні вибрали кандидата по душі. І зробили собі сюрприз, обравши тих, кого всі прогнозували ще на початку виборів. Двох фоваритів гонки і С. Тігіпка, проти якого не працював жоден кандидат. Далеко від лідерів їз скромним результатом зупинився нині діючий Президент України Віктор Ющенко. Оцінку його діяльності не раз ще зроблять історики та політологи, але проведення виборчої кампанії та позитивні оцінки міжнародних спостерігачів — це, безсумнівно, плюс нині діючому Президенту та його політиці у відстоюванні демократичних принципів. 17 січня 2010 року завершився перший етап помаранчевої епохи президентство Віктора Ющенка і, можливо, більшість сподівань так і залишились не реалізованими, але, незважаючи на це, в певних напрямках розвитку Україна безумовно зробила поступ уперед. Сьогодні фаворити президентських перегонів мають уже свої погляди на облаштування країни та її розвиток, але буде сумно, якщо ми відступимо від того позитивного, що маємо. Вибори завершились для більшості учасників перегонів, але для переможців — це лише початок основних маневрів щодо залучення нових виборців та нових гравців до своїх команд. Результати, показані лідерами гонки В. Януковичем та Ю. Тимошенко, не дають нікому гарантії у майбутній перемозі. Незважаючи на певну перевагу одного із кандидатів, усе буде залежати від роботи іх команд та вміння переконати виборців, що голосували за їнших кандидатіва, а їх близько 40%. Мобілізація своїх команд та залучення нових соратників для ефективної роботи у дні, що залишаються до другого туру, можуть дати такий бажаний результат — президентську посаду. Правда, в нинішньому її стані роль Президента дещо перебільшена, бо нинішній глава держави не тільки роздавав би нагороди та накладав вето на різні рішення, але й більш реально впливав би на хід суспільного життя країни, але цього немає. Наскільки прийнятною для багатьох виборців, які голосували за інших у першому турі виборів, стане кандидатура, хоч і в молодості, двічі судимого претендента на пост глави держави, — питання залишається відкритим. Судячи з результатів виборів, це поки що мало хвилює більшість виборців. Від того, наскільки Ю. Тимошенко зможе знайти порозуміння з колишніми соратниками по коаліції та демократичному табору, бо дуже багато було наговорено під час виборчої кампанії, — залежатиме результат виборів. А нині складно буде знаходити точки примирення. Багато в чому хід виборів залежатиме і від того, наскільки виборці дослухатимуться до закликів тих, кому віддали свій голос. Кожний із фаворитів, до яких із пропозиціями звернуться лідери гонки, буде розглядати свої дії уже з перспектив свого майбутнього, а не майбутнього країни. Підтвердження цьому — участь у владі помаранчевої команди, що, окрім розбірок між собою, нічого не запропонувала суспільству. Втративши таким чином багато як внутрішньоукраїнських перспектив, так і європейських. Протистояння, що існувало між соратниками по помаранчевому табору, зробило можливим нинішній результат виборчої кампанії. Коли у президентських перегонах взяли участь 8 представників, які були разом на помаранчевому Майдані, на жаль, на виборах уже діяв принцип: маючи таких друзів, ворогів не треба. Народний Рух України послідовно звертався до представників демократичних сил разом підтримувати найрейтинговішого кандидата задля спільної перемоги. На жаль, до цього не дослухались. Коли маємо результати першого туру виборів, цей заклик продовжує залишатись актуальним. Чи почує його український політикум, зовсім не факт. Але результат побачимо тепер уже скоро, вже 7 лютого 2010 року.