Одне з найбільших сіл Доманівського району має досить символічну для нашого краю назву — Прибужжя. Село велике, налічує близько двох тисяч мешканців. Має давню історію: з'явилося на місці турецького поселення, яке існувало аж до початку XVIIІ сторіччя. Зрештою, і назву з Акмечетки (Акмечеть — Біла мечеть) на Прибужжя змінило досить недавно. Розташоване у дуже мальовничому місці, на схилах Південного Бугу, що й не дивно — турки вміли обирати зручні для проживання місця та надійно обживатись. Цікаво, що навіть нинішній сільський храм збудований на фундаменті турецької мечеті. Словом, самобутнє, із власними традиціями та коріннями село.

Можливо, саме ці традиції та самобутність і вплинули на те, що протягом багатьох років у Прибужжі осередком суспільного життя був сільський Будинок культури: тут влаштовувались найрізноманітніші концерти та свята, не з примусу, а виключно за власним бажанням дорослі та діти відвідували різноманітні гуртки, колективи художньої самодіяльності регулярно отримували нагороди на конкурсах та фестивалях. Коротше кажучи, життя навколо цього сільського осередку культури завжди вирувало.

Але... Як кажуть, не мала баба клопоту — купила порося: 2006 року у Прибузькому сільському будинку культури розпочалася реконструкція за рахунок коштів Ташлицької програми, на яку управління капітального будівництва облдержадміністрації мало освоїти один мільйон та ще й двадцять гривень. Прибужани зраділи: ще б пак, збудований 1964 року, Будинок культури повноцінного, ретельного ремонту ще не знав, лише косметичний робили час від часу і то добре. Головне, що зуміли його зберегти у робочому стані, а це, відзначимо, вдалося далеко не всім і не всюди: скільки їх, тих сільських клубів, що зяють вибитими шибками та розібраними дахами. А тут не те що ремонт, а реконструкція...

Та вже у липні наступного року виконком Прибузької сільської ради змушений був розглядати стан цієї реконструкції. Запрошені спеціалісти з обласного управління капітального будівництва О. В. Гециу та Н. В. Щербаченя повідомили, що виділених коштів недостатньо для закінчення будівельних робіт і введення даного об'єкта в експлуатацію. До цієї додали й іншу причину: підвищення підрядником договірних цін на 30 % за рахунок інфляції та додаткових робіт. Зауважили, що потрібно додатково 200 000 гривень.

І розтягнулося доведення додаткових робіт на невизначений строк, тобто — до сьогодні. Втім, щодо якості цих робіт трохи далі. Головне полягає в іншому, що стало відомим Прибузькому сільському голові Віктору Чайці, як це часто буває, великою мірою завдяки збігу випадкових обставин. Перебуваючи на прийомі у голови обласної ради Тетяни Демченко зовсім з іншого приводу — ремонту однієї з центральних вулиць, Віктор Селівестрович поцікавився, мовляв, а що там з нашим Будинком культури, чи буде він колись працювати, бо набридло людям свята надворі зустрічати. На обопільний подив з'ясувалося, що за документами все в порядку: кошти освоєні, реконструкцію зроблено. Звичайно, на папері, бо натуру, у якій заховано мільйон гривень, як і все кинуте напризволяще майно, вже почали потихеньку розтягувати швидкі на руку селяни. Відверто кажучи, і винити їх не хочеться: хто пройде мимо обірваних вітром новеньких водостічних жолобів, що вже відвалюються від стін?

- Що маємо зараз? — завідуюча Будинком культури Любов Дяченко та Віктор Чайка так методично показували і розказували про «відремонтовані приміщення, що мимоволі хотілося пальці загинати. — Стеля валиться і немає ніякої гарантії, що взагалі буде триматись, враховуючи якість інших робіт. До слова, саме неможливість безпечного виконання робіт і стримує нас від того, аби власноруч, хоч якось довести Будинок культури до ладу. Переконані, що односельчани підтримали б цю пропозицію. Дах тече, а тому, зрозуміло, цвіте і псується гіпсокартон на стінах. До речі, нешпакльованих і нефарбованих. Все недороблене, дешеве, неякісне. Підлогу в глядачевому залі постелили із вологої та необробленої дошки.

Тобто якщо називати речі своїми іменами, то реконструкція Прибузького будинку культури являє собою просто перелік поспіхом прибитих і прикручених будівельних матеріалів із частковим вкрапленням обробних робіт. Генпідрядник в особі О. Є. Кобзаря (ПП «Тарас»), вигравши тендер на виконання реконструкції, безпосереднім виконавцем робіт так і не став, а взявся за справу субпідрядник — приватний підприємець Л. Г. Оганесян з Вознесенська. Щоправда, з Вознесенська — це умовно, запевняють обізнані при-бужани, у нього, здається, і прописки немає.

- Останній рік взагалі не показується. Ні він, ні його працівники, — розповідала завідуюча Будинком культури, — хоча що це за робітники: спочатку було п'ятеро, потім двоє. Господи, як ми з ними сварилися, ледь не до бійки доходило: і в мене, і у Віктора Селівестровича, його мені взагалі просто шкода. Люди часто не розуміють, що Оганесян, коли казав, що сільському голові немає ніякого діла до ремонту Будинку культури, — формально був правий. Споруда знаходиться на балансі в управлінні капітального будівництва, він, Оганесян, працює тільки із замовником та розпорядником коштів, а тому — вибачте...

Як вдалося з'ясувати, приватний під

приємець Л. Г. Оганесян уже декілька разів виконував будівельні роботи в До-манівському районі. І відгуки отримав, як і варто було очікувати, не вельми хороші. Приміром, виконання ремонту клубу закінчилося тим, що Мостівсь-кий сільський голова Тарас Кушнір не хотів підписувати акт виконаних робіт. Та зрештою був змушений, бо в управлінні капітального будівництва рай-держадміністрації прозоро натякнули, що подібна поведінка здатна відчутно ускладнити подальшу співпрацю.

- На мій погляд, — дійшов висновку Віктор Чайка, — будівля перебуває у більш жахливому вигляді, ніж до реконструкції. Тому і звернувся з проханням до начальника управління капітального будівництва облдержадміністрації С. К. Григор'євої із пропозицією направити компетентну комісію для перевірки використання коштів Ташлицької програми генпідрядником та субпідрядником та включити Будинок культури в перелік об'єктів, які будуть фінансуватися в 2010 році з програми «Про виконання заходів щодо розв'язання соціальних та економічних проблем, пов'язаних із

завершенням будівництва Ташлицької ГАЕС».

Варто зауважити, що на останній нараді з головами районних рад, яка пройшла наприкінці грудня минулого року, голова обласної ради вже вкотре зупинялася на використанні «ташлиць-ких» коштів, і вкотре констатувала — ситуація незадовільна майже серед 80 % об'єктів, яких торкнулася програма. Останньою краплею, звичайно, став

випадок у тому ж таки Доманівсько-му району, коли стіни Богданівської середньої школи почали укріплювати бульдозерами і вона просто розвалилася, діти вчаться по домівках. Тетяна Василівна зауважила, що пора ставити питання, аби розпорядником коштів було не управління капітального будівництва, а місцеві органи самоврядування, які зможуть забезпечити належний контроль за використанням державних коштів.

Утім, мова не тільки про використання. Приміром, Прибузький сільський голова щиро дивується, на яких підставах Оганесян та його працівники спокійно зняли і продали стару кришу із Будинку

культури, дошки з підлоги, чавунні батареї.

- Не йшло б про це ніякої мови, аби ж відремонтували по-людськи, — зауважив Віктор Чайка. — Ми ж навіть ключів від приміщень не маємо, ніхто і не збирався нам їх чи вручати, чи передавати. Он, вікно на другому поверсі, вже скільки зачинити не можемо, аби снігу та дощу не надувало. А ще ж опалення не перевіряли...

Як розповів Віктор Селівестрович, найгірше ця тривала реконструкція позначилася на криміногенній ситуації та молоді. Був колись у Прибужжі спортзал, але його продали ще за часів діяльності попередника. Зараз там успішно функціонує місцевий ганделик. От і тиняється молодь попід дворами, в пошуках сумнівних розваг та пригод. Теплої пори року у Прибужжі ще знаходять вихід із ситуації, проводять свята у сільському парку, а от взимку — край. І тільки з сумом згадують зараз прибужани, як вони вміють святкувати Новорічні та Різдвяні свята: раннього вечора майже все село збиралося у Будинку культури, ближче до дванадцятої йшли ненадовго додому, а потім знову — до гурту. І як усе це проходило цікаво, весело та дружно...

Доманівський район