Дружний хор політичних істерик навколо затримання полковника ФСБ в Одеській області піднімає завісу «шпигунського скандалу» навколо реальних проблем.

Увага преси та політиків повністю поглинена історією із затриманням на території України п'яти співробітників ФСБ зі складу оперативної групи російських військ у Придністров'ї. Абсолютно неминучі були спроби пристосувати всю цю історію до президентських виборів. Причому суперечки ведуться на різні теми: яких шпигунів ловити в першу чергу, американських чи російських; чи етично полковнику ФСБ в своїй роботі користуватися безвізовим сполученням між Україною та Росією; проявом великодушності або нагнітанням напруженості є затримання лише одного з п'яти агентів? Безглуздо в українських ЗМІ пишеться з приводу порушення ФСБ російських же вимог до цієї спецслужбі — діяти тільки на території РФ. Можна було б здивуватися розмаху розголосу, запущеного прес-конференцією голови СБУ. Це дійсно не характерно для спецслужб, у тому числі й нашій. За словами Валентина Наливайченка, така різка реакція стала відповіддю на порушення «правил гри» самими фсбешнікамі. Затримати при «темних» обставинах на території Придністров'я українського військового розвідника і там, погрозами, у тому числі і на адресу дітей, змусити підписати угоду про видачу держтаємниць... Хотів би я побачити реакцію Єдиної Росії і пана Затуліна на подібні дії українських спецслужб на території Російської Федерації. Однак і ця сторона конфлікту — всього лише деталь у порівнянні з реальною проблемою для держави в цілому і багатьох тисяч людей зокрема. Шпигунський скандал зовсім затьмарив собою два інші повідомлення: 29 січня припинена незаконна угода з купівлі-продажу семи блоків від радіоелектронних систем спостереження з військових кораблів за крилатими ракетами між українцем із Севастополя і росіянином. На тій же прес-конференції заявлено про позбавлення волі трьох громадян України за шпигунство на користь Китаю. Так, пане Корнілов, директор української філії Інституту країн СНД, може довго розповідати про те, як у Росії «регочуть» з приводу військових секретів української армії. Але насправді-то українським підприємствам належить значна кількість розробок військового або подвійного призначення, що представляють реальний інтерес і для Росії, і для Китаю, і для третіх країн. Від збереження цих розробок залежить, серед іншого, і конкурентоспроможність підприємств українського ВПК на міжнародному ринку. Якщо взяти за приклад Миколаїв, то цей інтерес чітко відчувають на СПБ «Машпроект», що нині входить у комплекс газотурбобудування. Так, на початку 90-х чимало працівників встигли перебратися на російські підприємства, прихопивши з собою дещицю креслень і документів. Але газотурбінні агрегати виробництва ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект», як і раніше, ставляться як на російські бойові кораблі, так і випускаються на експорт. Крім того, Україна постачає за кордон радіолокаційні станції різного призначення, оптико-електронні системи керування вогнем малокаліберної зенітної артилерії, устаткування вентиляції і кондиціонування повітря, компресори, теплообмінні апарати, системи управління і контролю технічними засобами тощо. Значна частина цієї продукції виробляється миколаївськими підприємствами. І там на собі відчувають, як йде реалізація державної російської програми заміщення імпорту у ВПК. У кращому випадку, підприємства, як, наприклад, завод «Екватор», змушені відкривати СП на території Росії, щоб брати участь у поставках на держзамовлення. Найгірший варіант — це саме той, в якому задіяні можливості ФСБ, СЗР та інших спецслужб. Дехто все ще всерйоз сподівається, що буде працювати стара угода між країнами СНД — не вести один проти одного розвідувальної діяльності? Навіть якщо забути про суто політичні і військові складові, одна тільки конкуренція на ринку озброєнь — достатній привід для роботи спецслужб. Чи треба говорити, що в цьому разі успішна операція означає втрату замовлень для наших підприємств, а отже, і робочих місць? Може, українським політикам зосередити свою увагу на цих проблемах? Наприклад, як підвищити ефективність системи захисту економічних інтересів підприємств ВПК. Серйозним випробуванням для цієї системи стане будівництво українських корветів на Чорноморському суднобудівному заводі, що належить росіянам. Крім унікального українського проекту самого корабля, там будуть використовуватися озброєння і обладнання європейських компаній. Навряд чи бельгійські, французькі та інші європейські збройові фірми поділяють братнє ставлення деяких українських народних депутатів до російських спецслужб. Відповідно від роботи наших контррозвідників будуть залежати і подальші перспективи участі українських підприємств ВПК в інших міжнародних програмах.