В російській столиці чергова серія вибухів. На цей раз у московській підземці на двох станціях метро з невеликим інтервалом сталися два вибухи. Близько 40 осіб загинули та більше 100 постраждалих. Вибухи стали продовженням сумної статистики вибухів у Росії, коли гинуть безневинні люди.

Влада в чергове пообіцяла захистити росіян. Хоч попередню обіцянку припинити теракти та «мочити всіх у сортирі так і не виконала. Мирні громадяни стають жертвами неефективної політики своїх правителів. Від ефективної влади залежить не тільки безпека громадян, а й їх добробут та суспільний спокій у країні. Новий український уряд продовжує освоювати владні висоти, залишені попередниками. Спроба з наскоку взяти газову фортецю у Москві новим Прем'єр-міністром Миколою Азаровим зазнала фіаско, бо дуже вигідна для Росії угода, підписана раніше. І тому Москва взяла тайм-аут і буде ще думати, щоб не продешевити з Україною за зниження ціни на газ для українських олігархів. Бо власного газу достатньо для забезпечення внутрішніх потреб України, але, виходячи із заяв нової влади, вона навіть країну готова здати за свій комерційний інтерес. І не дивно. Бо симоненки, табачники, семиноженки та багато тих, хто нині повернувся у владу, за один понюх тютюну готові здати Україну в якийсь союз. За попередні роки перебування у владі вони нічого не зробили, щоб Україна укріпилась як незалежна держава, а тут, тільки-но повернувшись, не знайшли нічого ліпшого, як запропонувати українцям повертатись у лоно колишньої імперії. Прийшовши у владні кабінети, готові вести нас туди, де навіть Лукашенко відчуває себе не дуже затишно і змушений нафту траспортувати аж з Венесуели, а не від старшого брата по союзній державі. Заяви Семиноженка — це як пробна куля на стійкість українського суспільства, наскільки воно готове відстоювати цінності власної країни, а не піддатися на провокації дешевих політиків, здатних лише розкрадати власну країну і дискредитувати її духовні устої та цінності. Невже новоспечений урядовець вірить у перспективу своїх пропозицій, бо поки що нікому не вдалося збудувати успішну країну із нашим північним сусідом, чи, можливо, він настільки поганої думки про українців, що за разову газову подачку вони готові будуть здати країну. Його заяви, навіть у середині коаліції, не були сприйняті і викликали заперечення, що вибори давно скінчились і потрібно братись за справу, а не влаштовувати провокації. Бо замість того, щоб розпочати реформи і активні дії у боротьбі з корупцією, в коаліції цю тему відсунули на другий план, перенісши введення антикорупційного законодавства на початок 2011 року. І Президент тут також не проявив принциповості і не очолив похід проти корупції та хабарництва, що як іржа роз'їдають підвалини нашої державності. Але як можуть боротись з найбільшим злом ті, хто напряму причетні до цієї сфери? Досить згадати одного «казнокрада», за висловом його однопартійців, що нині очолив похід проти антикорупційних дій свого попередника в освітній сфері. І ті незначні антикорупційні кроки, що були зроблені попереднім урядом, нині відміняються. Одним із перших кроків міністра освіти Табачника стало скасування обов'язкового зовнішнього незалежного тестування учнів 3-х, 5-8-х і 10-х класів середніх шкіл, щоб залишалось, як раніше, — одні роблять вигляд, що вчаться, інші — вчать, та внесення змін до правил прийому до вишів, при цьому дозволивши певну модернізацію. В наших реальних умовах це означає: наша пісня гарна й нова, розпочнемо її знову. Поки влада продовжує топтатись по Конституції, яку, правда, мало шанували і їх попередники, розгорнулась посилена боротьба за Конституційний суд, що має визначити легітимність нині діючої коаліції. Від його рішення буде залежати наскільки легітимною, на думку найвищого органу держави, є нинішня коаліція з «тушками». І, скоріш за все, рішення буде ні вашим, ні нашим, хоч раніше суд уже визначався з цього приводу і вказував, що це справа фракцій. Його рішення покаже, наскільки сильними на рішення суду є зовнішні фактори. А поки суд думає, коаліціянти продовжують дерибанити владні портфелі, наче і не було регіональної риторики про тисячі звільнених держслужбовців попередньою владою. Держслужбовці нині стали розмінною монетою у влади, бо одні прийшли — звільняють, інші — прийшли, роблять теж саме. Давно необхідно навести тут лад, щоб люди не залежали від настроїв тих, хто приходить. Але, як завжди, до таких прозаїчних речей руки не доходять, і навіть сумлінні чиновники змушені завжди тримати носа за вітром, а не за законом. Бо коли нова влада по всій Україні призначає поголовно всіх з однієї області, то так скоро спеціалістам з інших областей необхідно буде шукати роботу по інших світах. Політичні розлади завели в тупик розв'язання ще однієї проблеми місцевих виборів, у влади вони нині не на часі. Бо багато тих, хто нині мають представницькі мандати, можуть їх втратити, тому що похвалитись більшості депутатів нічим. Позитивних змін як у великих містах, так і маленьких селах немає, бо часто місцеве самоврядування стає розмінною картою у великій політичній грі. А тому маємо дороги швидше схожі на полігони, занедбане комунальне господарство і чергові спекуляції, що зовсім не покращають ні добробут громадян, ні їх морально-духовний стан. Христос Воскрес! Воістину Воскрес!