Природа в чергове підтвердила, що її сили не підвладні людині. Виверження вулкану в Ісландії, що дрімав з 1821 року, паралізувало життя Європи.

Призупинили роботу всі аеропорти старого континенту. Мільйони пасажирів не змогли вчасно прибути у місце призначення і залишаються у невизначеності. Збитки авіакомпаній становлять 200 мільйонів доларів щодня і вже перевищили ті, що були завдані терактами 11 вересня. Вчені не можуть чітко сказати, скільки продовжиться виверження ісландського вулкану, тому організатори поховань Президента Польщі Леха Качинського та його дружини не стали переносити похорони. Через природні аномалії багато керівників держав, які хотіли вшанувати жертв трагедії під Смоленськом, не змогли прилетіти до Варшави і особисто висловити співчуття народу цієї країни. Українські лідери, незважаючи на несприятливі погодні умови, віддали дань пам'яті Президенту Польщі Леху Качинському та всім, хто загинув, направляючись на вшанування жертв Катинської трагедії. Коли Європа намагається долати труднощі, пов'язані з виверженням вулкану в Ісландії й рятувати економіку Греції та деяких інших країн Євросоюзу, що потрапили у фінансову скруту, в Україні нова влада потроху починає відмовлятися від своїх популістських обіцянок. Один за одним були провалені соціальні закони про захист малозахищених категорій громадян, про надання соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям на рівні прожиткового мінімуму. У новому бюджеті, який регіонали давно обіцяли внести на розгляд Верховної Ради, не планується фінансування обіцяних під час виборчої кампанії соціальних виплат. Знову бачимо «обіцянки-цяцянки» нової влади, бо навіщо було «козу водити», коли всі знали, що коштів у бюджеті немає і взяти їх нема звідки. Економічне життя, як за старої влади, так і за нової, залишається нереформованим, і тут і там як цвіла рясним цвітом корупція, так і цвіте. Тому було зрозуміло, що незалежно від того, хто переможе, результат залишиться незмінним, але регіонали весь час спекулювали на підтримці соціальних стандартів, педалюючи на нездійсненних обіцянках. І вийшов пшик. Більшості громадян поки що важко оцінити дії нової влади, але час незабаром усе розставить на свої місця і стане зрозуміло — покращання життя уже сьогодні чекати не варто, і залишиться Україна для людей лише з оточення олігархів, наближених до нині діючого глави держави. Дії нової влади — це копія попередників, тільки прискорена і з різко регіональним уклоном, бо більшість керівників — вихідці з однієї області, і не треба гадати, з якої. Можливо, це комусь і до вподоби, але поки що лише бачимо різкий наступ на українські цінності: мову, історію, свободу слова, що завойована на Майдані. І лише завдячуючи їй нинішня влада — колишня опозиція прийшла до владних кабінетів. А нині тільки сліпий не бачить, як різко зменшилася кількість ефірів, де зовсім недавно в студії обов'язково дебатували представники опозиції. Сьогодні їх кількість різко зменшилася. Відродилася стара кучмівська традиція зневажати журналістів. У столиці під час відкриття однієї одіозної виставки побили репортера, чиновник київської мерії умудрився жбурнути в урну мікрофон, у Миколаєві на чиновницько-партійне зібрання журналістів також пускали вибірково. Правда, інформація про нього з'явилася в Інтернеті раніше, ніж сподівалися самі організатори, і що найцікавіше, підтвердилася майже стовідсотково. Вона стосувалася призначення старих-нових керівників райдержадміністрацій, які мають повернути нас у кучмівське минуле. Обласна рада продовжує «боротися» за здорове довкілля миколаївців. Депутати звернулись до нового Президента, аби він відмінив Указ Віктора Ющенка щодо виконання Закону України «Про загальнодержавну програму формування екологічної мережі України на 2000-2015 роки», підписаного Леонідом Кучмою у 2000 році. У законі, окрім іншого, вказано: сформувати Національний парк «Гранітно-степове Побужжя» до 2005 року, а «Кінбурнська коса» — до 2009 року. І чому раніше ніхто не протестував? А можливо, що не було тоді інтересу в обласних владодержавних мужів до вказаних парків, а можливо, тоді і подумати ніхто не міг, що можна «тиріть» те, що належить всім українцям. Бо деякі місцеві громадяни не мають змоги отримати земельні ділянки від Покровської сільської ради, а дехто з не місцевих давно обзавівся тут, на заповідній території, ділянкою і готові перетворювати її у «велику Ялту». Знищивши ще одне унікальне заповідне місце, нашим би можновладцям такий азарт і запал та на державно-суспільні справи. Подивившись на новобудови «у кварталах Дем'яна Бідного» чи на інші не менш привабливі забудови, стає зрозуміло, чому Україна перебуває у такому стані. Це не Польща, де президент може жити в трикімнатній квартирі. У нас навіть чиновники середньої руки районного масштабу так не живуть, маючи маєтки, не кажучи вже про президентів з Міжгір'ям тощо. І добре було б, якби прості громадяни мали б хоча б частину тих статків, які мають сильні світу цього. На жаль, як сказав М. Грушевський: «Біда України в тому, що нею правлять люди, котрим вона не потрібна». Тому з приходом нової влади маємо часто ініціативи, не сумісні з існуванням української державності, коли влада, в супереч чинному законодавству України, намагається організувати спільні паради українських і російських військових, ігноруючи інших учасників Другої світової війни. Бо перемога у Другій світовій війні над фашизмом — то була спільна перемога народів, що входили до складу колишнього СРСР та антигітлерівської коаліції, а не Росії, як дехто намагається нині це показати. Україна в чергове проходить випробовування на свою ідентичність та державну міцність, на вміння суспільства захистити своє національне Я.