Природа продовжує виконувати план по травневих дощах та зливах в Україні. В Європі цей план уже перевиконано, що призвело до підтоплень у деяких європейських країнах. Ірландський вулкан знову нагадав про себе, закривши небо для польотів над багатьма країнами Європи. В Мексиканській затоці поки без успіху триває боротьба за збереження довкілля, із зруйнованої вибухом свердловини продовжує витікати нафта, що вже утворює неабиякі небезпеки в регіоні. В Україні наростає малоросійський синдром нової влади, яка продовжує здавати національні інтереси. І підписання нових угод президентами двох країн — Росії та України — могло б викликати різні емоції, але чомусь посилюються лише тривоги і недобрі передчуття.

Бо до сьогодні ніхто угод не бачив, а бліцкриг, що триває на російсько-українському напрямку, нічого доброго не обіцяє. Старе прислів'я каже, що поспіх потрібен лише при ловлі бліх, а не під час вирішення таких важливих питань, як загрузлі у десятиліттях українсько-російські проблеми. Не треба себе вважати наймудрішими, а попередників такими собі українськими простаками. Важко очікувати сподіваної волі від тих, хто не один рік прагне реваншу. В даній ситуації російське керівництво вирішило взяти все і одразу, не давши відійти від ейфорії перемоги нової команди на президентських виборах і її блискавичного та монопольного захоплення влади в Україні. Вони запропонували вирішення, здавалося б, непростих завдань у російсько-українських стосунках і, маючи фахову команду, що не один рік перебуває у кремлівській владі, дали власні варіанти розв'язання проблем. Необтяжена державними зобов'язаннями, нова влада заглотнула наживку і опинилася у ролі васала у власній державі та підспівувача при здачі власних пріоритетів. Розуміючи ненормальний ритм підготовки важливих угод, Президент Янукович під час підписання їх зауважив, що так працювати не можна, на що отримав гідну відповідь від російського президента, «что так работать придется». І тут уже зрозуміло, хто опинився у ролі молодшого підлеглого «брата». Навіть Вищі Сили обурилися такою невпинною здачею національних інтересів, задувши на Януковича вінок від Невідомого солдата. Правда, в кращих традиціях кумівських часів та російської керованої демократії це відео було не рекомендовано показувати на українських телеканалах, що ще раз підтвердило бажання нової влади взяти під контроль телевізійну картинку, перетворивши її на пропагандистську машину своєї діяльності. І, на жаль, поки що багато власників каналів «беруть під козирок» негласні вказівки по цензурі, бо, проглянувши низку інформаційних програм, щоб зробити висновки, і до ворожки ходити не треба, все й так зрозуміло. Центр життя з України перемістився за її межі, ми знаємо все, окрім важливих суспільно значимих проблем власної країни. Коли Росія намагається спасати Україну і вчити її жити, в російському Мєждуреченську Кемеровської області десятки обурених громадян перекривають залізницю, влаштовують сутички з міліцією. Посилюється незадоволення владою, яка спільно з олігархами безпощадно експлуатує шахтарську працю, що приносить мільярдні прибутки новим хазяям Росії, а простим трудівникам лише мозолі та безневинні жертви. Білокам'янна, розігнавши з допомогою ОМОНу демонстрантів, які виступали проти нелюдських умов праці, уже зібралася облагоденствувати українців, бо бачить в них лише імперський інтерес, адже, за висловом відомого дисидента Левка Лук'яненка, «Росія без України не імперія», скільки б щоки там не надували кремлівські стратеги. У складних політичних умовах зібралися на ХІХ з'їзд члени Народного Руху України. Вони змогли чітко визначитись з пріоритетами, вказавши на основне гасло «Україна в небезпеці і що єднатися на її захист необхідно без будь-яких умов. Не зумівши ефективно розвинути цінності, напрацьовані за роки державності, сьогодні постає нова проблема не тільки їх розвити, але й відстояти. І важко нині спостерігати, як за меркантильний інтерес здається те, що було напрацьовано за всіх попередніх президентів: нова влада взяла курс на здачу не тільки гуманітарних напрямків розвитку країни, але й економічних. Заяви, що лунають з уст урядовців, можуть покласти край стратегічним секторам економіки України — авіабудівній, атомній та іншим, назавжди повернувши нашу державу в орбіти впливу Росії. Здавши економічні галузі, Україні нічого не залишиться, як плисти у фарватері кремлівських ініціатив, настільки це добре показує наша історія. Богдан Хмельницький, підписавши Оборонний союз з Московським царством, на багато століть позбавив Україну державності та самостійного розвитку. Всі наступні намагання створити незалежну соборну державу зазнавали краху, а українці все більше — утисків та нищень. Влада, яка нині опанувала печерські пагорби, намагається повернути нас до радянського «совка» та малоросійства, забезпечуючи собі та низці наближених олігархів комфортні умови життя за рахунок здачі національних інтересів. Руйнуючи підвалини єдності українців, розпалюючи конверсійні теми, намагаючись протиставляти різні частини України, вона торує шлях до минулого. Влада забуває, що тільки знявши протиріччя, а не граючи ними, можна здійснити необхідні реформи в суспільстві та й в самій структурі влади, але це невигідно їй самій. Бо залишається можливість маніпулювати громадською думкою, відволікати від проблем розкрадання та неефективного використання бюджетних коштів, перерозподіляти стратегічні об'єкти власності, забудови заповідних територій та інше і від цього відмовлятися дуже складно. Краще, коли серед громадян панує недовіра та підозра і ними легко маніпулювати та зіштовхувати лобами (події під Верховною Радою). Влада взяла на озброєння нові технології, коли можновладців захищають, хоч і не дуже дорого, її прихильники. І поки суспільство буде вестися на малоросійські заманухи влади, ігноруючи власний український розум та розвиток, годі сподіватися на швидкі зміни як в економічному, так і в суспільному житті країни.