Для багатьох читачів «Українського Півдня» лист, який редакція пропонує вашій увазі, не містить ніякої новини. Але є такі, хто купують нашу газету в кіосках з метою — «щоб пізнати ворога — треба бачити його обличчя». Прочитавши, дають газету своїм однодумцям. То може, цей примірник потрапить і до когось із тих, хто й досі з гордістю згадує, як ішов у бій «за Родіну, за Сталіна».

А якщо не потрапить, то, може, їхні прихильники знайдуть у цьому невеличкому листі багато цікавого і корисного для себе. «Шановні ветерани Великої Вітчизняної війни! У мене є до вас деякі запитання, бо ви тоді були дорослими людьми і повинні пам'ятати: 1. Ніякої «несподіваності війни не було. Всі переносили великі нестатки, бо як Ленін помирав, Сталіну наказував: «Людям хліба не давай, сала й не показуй». А тим часом у Німеччину з Радянського Союзу йшли ешелони з пшеницею та металом, а звідти поїзди поверталися порожняком, стукаючи по рейках: «болти, гайки, облігації. 2. А ще ви пережили Фінську війну і бачили у газетах знімки, на яких Молотов обнімався з Ріббентропом. Люди поміж собою казали тоді: «Посміхайтеся, посміхайтеся, бо скоро ти засмієшся «на кутні (тобто, коли залишиться лише скелет). 3. А також бачили, як поляки приїздили до нас із своїх міст, вигнані війною, яка розпочалася у 1939 році переділом Польщі на дві частини: німецьку і нашу, радянську. Де ці поляки? Невідомо? А може й відомо? По Катині?.. Отож, дорогі наші ветерани, над цим слід задуматись.