Як повідомив на засіданні Київради заступник глави КМДА Віталій Журавський, Московський патріарх Кирило звернувся до Київської державної адміністрації з проханням перейменувати вулицю Івана Мазепи на Лаврську.

Примітність цієї історії не лише в тому, що іноземний громадянин вказує українцям, як називати свої вулиці. Але й у тому, що досі ніхто не чув від Московського патріарха закликів перейменувати вулиці, навіть у себе на батьківщині, названі іменами комуністичних діячів. Більше того, ніхто не чув закликів від Московського патріарха ліквідувати пам'ятники Сталіну, хоч у Росії, хоч в Україні. Де ж логіка? Між тим, в історії України не було правителя, за часів якого велося б таке масштабне церковне будівництво, як за Івана Мазепи. Гетьман збудував і реставрував більше видатних культових споруд в Україні, ніж їх було збудовано чи реставровано за півтора століття панування Російської імперії після падіння Гетьманщини в 1764. Чимало зі збудованого Мазепою дожило до нашого часу. Мазепа реалізував кілька десятків гігантських культових будівництв по всій Лівобережній Україні та в Києві — наново побудовано братську церкву Богоявлення, відновлено Києво-Печерську лавру, обнесено її кам'яною стіною, поставлено дві брами з церквами над ними. Своїм коштом він обновив Софійський собор і побудував Софійську дзвіницю, яка стала візитною карткою столиці, збудував величну церкву святого Миколая в Пустинно-Миколаївському монастирі в Києві, церкву Вознесіння в Переяславі, церкви у Глухові, Батурині, Мгарському монастирі тощо. Його благодійна релігійна діяльність поширилася далеко за межі України, в інтересах усього православ'я. Церкві Гробу Господнього в Єрусалимі Іван Мазепа переслав срібну плиту та своїм коштом надрукував арабський переклад Євангелія. У чому ж причина такої нелюбові Московського патріарха до українського гетьмана, ревнителя православної віри? Невже у тому, що гетьман вступив у конфлікт з московським царем, якого самого чимало православних в Росії досі вважають «антихристом»? На противагу українському гетьману, російський цар Петро І релігійністю не відзначався. Він ліквідував московський патріархат, а керувати церквою доручив одному з міністрів (який називався оберпрокурор Священного Синоду). Також Петро І заснував «Сумасброднейший, Всешутейший й Всепьянейший Собор», з «кардиналами», єпископами», «священиків» з надзвичайно сороміцькими титулами навіть з точки зору 21 століття, які регулярно «причащались» із «всешутейшими матерями-ігуменями і архієрейшами». Петро І сам уклав статут «Сумасброднейшего, Всешутейшего й Всепьянейшего Собора» — досі в друк потрапили лише уривки з цього тексту. Завдяки стародавнім документам стає зрозуміло, чому «матюками на Москві не лаються, а розмовляють». Петро І особисто брав участь у тортурах і стратах стрільців, священиків та старообрядців. Загальновідомий випадок, коли Петро І власноруч закатував власного сина. Ще більш жорстокими були дії армії Петра І на території України. Так, зокрема, за наказом Петра І відбулося вирізання московськими військами 20-тисячного населення Батурина. Увірвавшись у гетьманську столицю завдяки підступу зрадника Носа, московські війська вчинили нечувану різанину, убивши не тільки захисників, а й усе цивільне населення міста включно з немовлятами, а також Запорізьку Січ, десятки інших містечок і сіл. Віднедавна на тому місці, де стоїть цитадель Батуринської фортеці, насипано курган і встановлено пам'ятник у вигляді хреста з розп'яттям. На цьому хресті прикріплено ікону, яку було знайдено під час розкопок у Батурині на скелеті жінки, яка притискала до себе малу дитину. Жодних протестів проти встановлення пам'ятників Петру І в Росії чи в Україні від Московської церкви ніколи чути не було. Як стверджують автори звернення «Слово у відповідь православних християн на міжконфесійні чвари», «У церкві Московського патріархату під Петербургом з'явилася ікона із зображенням Сталіна — найкривавішого вбивці в багатостраждальній історії людства. Господь карає людей за гріх, а винагороджує — за його подолання. Сьогодні на тих територіях України, де переважає Московський патріархат, зафіксовано найбільший рівень соціальних бід і хвороб: злочинів, наркоманії, пияцтва, азартних ігор тощо. Це значить, що церква недостатньо виконує своє покликання». Священики, які оголосили анафему Мазепі, мали звичайну людську слабкість — вони просто не ризикнули виступити проти відомого своїм садизмом царя, і під дулами рушниць мусили оголосити анафему гетьману навіть у тих церквах, які збудував сам Мазепа. Водночас Московський патріархат звинувачує Мазепу у союзі з неправославними (протестантами) проти православних. Але це звична річ для московських правителів. Перш ніж бачити скалку в чужому оці, вийми колоду зі свого. Протягом близько двох століть московські правителі натравлювали кримських ханів на Україну. Приміром, у 1482 московський князь Іван III підбурив кримських татар розграбувати Київ. Із багатої здобичі, захопленої в Києві, Менглі-Гірей надіслав Івану III в Москву культові церковні предмети — золоті потир та дискос з київського Софійського собору. Під час іншого такого набігу було вбито київського митрополита. Хтось десь чув про анафему московським князям? Історія, ближча росіянам. Олександр Невський став названим сином руйнівника Києва хана Батия. Усе це, до речі, робилося в той час, коли Данило Галицький збирав коаліції для боротьби з монголо-татарами, будував фортеці та воював з ордами. Тим часом Олександр Невський допоміг убити свого власного брата Андрія, а в 1257 влаштував люті кари мешканцям Новгорода, які не хотіли проведення перепису й виплати монголо-татарам поголовної данини. Після всього цього Олександр Невський — святий Російської церкви. А між тим Мазепі, який, за даними українських літописців, на переговорах зі шведами добився права не воювати з православними українцями і росіянами, Московська церква прагне заборонити бути увічненим біля Лаври, де ледь не кожна друга церква ним збудована чи відновлена. Зрозуміло, що Московський патріарх робить це не за мазепинські гріхи — реальні й вигадані. А за те, що гетьман, як міг, захищав Україну. Його вина лише в тому, що не захистив. Ймовірно, Московський патріархат спроможеться вигадати, яке відношення має його позиція до християнської істини про те, що «для Бога немає ні юдея, ні елліна, ні скіфа, ні варвара». Як сказано в тому ж «Слові у відповідь», «Московська Церква, як і в попередні століття, у руках влади перетворилася на інструмент нищення й руйнування українства. Усе це нищить Церкву, її святу місію спасіння душ, перетворюючи на знаряддя шовіністичного шаманізму». Чи не найзагрозливішим є те, що під впливом антиукраїнських ідеологем, ймовірно, перебуває Президент Янукович, якого дехто називає показово набожним, а інші забобонним. Янукович заявляв, що його «духовним наставником» був отець Зосима. Для різних націй у отця Зосима були свої імена, і лише для українців — «хохлы» і «бандеровцы»: «Среди нас есть и русские, и греки есть, и болгары есть, и цыгане есть. Ещё кто у нас тут есть? И хохлы, конечно ж, есть, и бендеровцы есть. ...На высоту подниматься нужна лестница, это все вы знаете — или по-хохляцки как будет? — Драбына. Ну что ж, — «лез по лестнице — упал с драбына. ... Вот так и мы спасаемся, лезем по лестнице, а падаем с драбыны — доспасались. По-хохляцки как будет? Драбына, да; а Иоанн Лествичник — Иван Драбыннык, да? Вот дожились мы — Иван Драбыннык. Нужно сегодня митрополита с праздником поздравить: «С Иваном Драбынныком Вас, владыко» — так вот. Славянский, добрый, русский язык, цените его. Убожество украинского языка, «драбынныка», сравните с добрым русским Лествичником — слово хорошее, прекрасное». До речі, Ліствичник — болгарське слово, бо ж російською буде Лестничник. Янукович навіть заявляв, що отець Зосима подав йому з труни знак. Проте є й хороші знаки. Уважні читачі пам'ятають, як у 2008 році під час молебну Константинопольского патріарха над Святою Софією Київською з'явилася веселка. Віруючі розцінили це як добрий знак, бо веселка з'явилася в дивному місці і в дивний час — посеред сухого й спекотного дня, під дивні співи грецького хору. Цю зворушливу подію автор мав щастя коментувати в прямому ефірі для десятка українських телеканалів. Останнім часом Президент Янукович, чи то набожний, чи то забобонний, зачастив до Греції, «виганяти бісів». Його легко зрозуміти: веселка над церквою значно краща, ніж знаки з могили та удари могильним вінком.