Перший заступник голови Миколаївської обласної ради Володимир Пащенко прибув до селища Полігон не вперше. Й, обурений оглядинами довкілля, попрямував до сільського голови Олександра Бойченка.

Володимир Валентинович акцентував увагу на двох аспектах: санітарному і морально-етичному. Перше ж зауваження стосувалося відсутності Державного прапора біля входу до приміщення сільради. Ситуацію було виправлено вмить, і над входом замайорів Державний стяг. От тільки робити це треба не «для галочки». Порядок в країні починається, в першу чергу, з порядку навколо себе, поваги до держави і любові до Батьківщини. А їх над входом не причепиш. Але мова не про те. Є ряд насущних справ у житті Полігону, які вимагають негайного втручання місцевої влади.

«Після дощику в четвер»

Для регіону з ризикованим землеробством дощ необхідний, вибачте за каламбур, як вода. І добре, що область зараз не потерпає через посухи. Проте це зовсім не означає, що косити буйні бур'яни не треба. А одного разу не достатньо. Це має бути систематизована і звична процедура. На запитання «Чи мають у вас взагалі місце «суботники»?» у відповідь почули: «Так, мають бути кожного четверга». Натомість... закінчились вони ще навесні, а зараз, на початку липня, їх дуже бракує, щоб позбутись небажаного бур'яну, небезпечної амброзії та й просто-напросто тримати центр селища у гідному стані. І не обов'язково для цього планувати, придумувати, визначати окремий день, іменуючи його «суботником». Треба просто це врешті-решт зробити. І не «після дощику в четвер», а ще вчора, сьогодні і завтра.

Все найкраще — дітям!

Здавалося б, дотримуватись цього принципу зовсім не важко. Питання тільки в тому, а що ж ми вважаємо найкращим і з чого його обираємо. І дуже сумнівно, що пивна палатка за парканом дитячого садочка — це оте «найкраще». Існують відповідні розпорядження, за якими точки торгівлі алкоголем мають розташовуватись від навчальних закладів на відстані не ближче ніж за 300 м. Селищний голова зазначив, що підприємець отримав місце згідно з рішенням сесії сільської ради...

Діти — це наше майбутнє. Чомусь у селі Полігон «майбутнє огороджено колючим дротом. Не дуже звичний паркан як для місця, де перебувають малята. Перше, про що згадав В. Пащенко стосовно дитячого садка, — це сухі гілки, які давно треба спиляти, аби не ставити під загрозу здоров'я і життя діток селища.

Немає сенсу лити воду на тему розподілу бюджету, частки, яка розрахована на дитсадок, і про те, як катастрофічно бракує коштів. Список підприємницьких об'єктів селища Полігон налічує 61 позицію. Навряд чи усі вони лишаться байдужими у питанні підтримки приміщення, де виховують їхніх дітей. Тільки й усього — цим треба зайнятися. Й тоді і придбання необхідного, і ремонт приміщення не змусять довго чекати. Принцип «з миру по нитці тут цілком доречний.

«Виконком — колективний орган думки»

Під час бесіди з селищним головою В. Пащенко зібрав оперативне засідання робочої групи у складі сільського голови та двох присутніх на той момент членів виконкому. Говорили про одвічні проблеми каналізації, водопостачання, тепла та електроенергії. Для цього існують відповідні інстанції, до яких треба звертатися, а самим слід вирішувати те, що до снаги.

- Ви ж виконком, колективний орган думки! — сказав Володимир Валентинович. — Кому, як не вам, організувати необхідні зміни у житті селища?

Часові межі було окреслено до 13 липня, тобто до наступного вівторка, коли вже мають бути помітні зрушення на краще.

«Ніхто не забутий, ніщо не забуто...»

Є у нас цікава традиція — приурочити те чи інше наведення ладу до якоїсь дати. Ось тільки те, що має бути звичною справою, зроблене з такої нагоди вважається великим досягненням. Час би вже й згадати про «менше слів і більше діла».

Цей рік ознаменувався для нас 65-ю річницею Перемоги у Великій Вітчизняній війні. Не минуло й трьох місяців з великої дати, а пам'ятник загиблим воїнам у селищі вкрився незрозумілим білим нальотом. Варто було б не його походженням цікавитись, а дієво на це зреагувати, шануючи пам'ять героїв не тільки 9 травня.

«Ніхто не забутий, ніщо не забуто...». І якщо ми не почнемо з себе діяти в ім'я закону і порядку, то за лінь і бездіяльність будемо жорстоко покарані. Якою ж є ціна нашого патріотизму, якщо нам потрібна дата, аби віддячити минулому за можливість мати майбутнє? І знову «для галочки»?..

Є час розкидати каміння, і є час його збирати» — чергове переосмислення цієї фрази з безпосереднім втіленням її у життя належить здійснити «господарям» Полігона не тільки у найближчий тиждень, а й, певно, на суттєво довший термін. У селищі почнеться час змін і активних дій, і, напевно, вже зовсім скоро мешканці селища пожинатимуть плідні результати власної праці. Аби тільки не закінчилось, як у Крилова: «А віз і нині там».