Українці ще дуже добре пам'ятають часи тотального і безмежного дефіциту. По селах бабці ще й зараз, бува, зберігають на горищі мішки з сіллю та сірниками випуску 80-х років. Про всяк випадок.

Крім того, завдяки зусиллям ЗМІ люди постійно чують про чиновників-крадіїв, про загрозу громадянської війни по лінії «Схід-Захід» і, звичайно, про нашестя клятих росіян/натівців (потрібне підкреслити). Непевність у завтрашньому дні змушує українців постійно бути готовими до найгіршого. Тож будь-яка чутка про можливу нестачу харчів призводить до одного й того ж ефекту — у магазинах миттю порожніють полиці. Торгівцям харчами більшого і не треба. Шлагбаум для збіжжя Пересічний український громадянин мав би здивуватися новині, що подорожчання хліба в країні відбувається водночас із здешевленням зерна. Та факти — річ уперта. На початку вересня українські зернотрейдери раптом забили на сполох — уряд фактично заблокував експорт збіжжя. Протягом липня-серпня Україна продала лише 2,2 млн. тонн зерна і заробила близько $ 300 млн. Менше просто вже нема куди. Причина — заходи уряду, що фактично зупинили закупівлю продукції у виробника і суттєво зменшили темпи експорту. Літня посуха і викликані нею високі ціни на зерно обіцяли українському сільгоспвиробникові непогані заробітки. Оголошення урядом Росії заборони на експорт свого зерна спричинило паніку на світових біржах і викликало добряче зростання ціни. Ба більше. Частина селян навіть сама відчула сприятливі тенденції ринку. У період з 20 по 27 серпня 2010 року на 100 грн./т підскочила закупівельна ціна на кукурудзу. До 1245 грн./т підсочила ціна на фуражний ячмінь, збільшення сягнуло 60 грн. на тонні. Продаж цих культур дав прибуток з тонни на рівні 200 грн. Цілком природним було б очікувати зростання ціни і на головний продукт українських хліборобів — пшеницю. Аж тут сталося все навпаки. Ще на початку літа Асоціація фермерів та приватних землевласників вважала сприятливою вартість фуражної пшениці на рівні 1100 грн./т. Реально ж у вересні ціна на пшеницю п'ятого класу коливалася на рівні 1300 гривень за тонну. Уряд відверто збиває ціни на зерно на внутрішньому ринку. Митні органи затримують відправку суден з зерном за кордон. За словами директора Української аграрної конфедерації пана Сергія Стоянова, зараз у портах простоюють судна, готові відвантажити за кордон 1,4 млн. т збіжжя. Компанії-постачальники зазнають шалених збитків. Наприклад, крупний зернотрейдер «Нібулон» з липня зазнав втрат на $ 1,15 млн. Уряд ніяк не визначиться з обсягами квотування експорту зерна. Відсутність чітких квот зупинила закупівлі на ринку. Страждають від цього в першу чергу фермери та працівники агрофірм — прості українські селяни. Вже зараз трейдери готові поставляти 2,5 мільйона тонн зерна на місяць. Натомість — судна зі збіжжям простоюють у портах. «Селяни втрачають на кожній тонні пшениці по 350 грн., що у сумі складає не менше мільярда, — зазначає генеральний директор ООО «Укрземлепром Агро» Євген Ленг. А селяни замість заробити на періоді високих цін на зерно мусять або оплачувати зберігання збіжжя на елеваторах, або — скидати його по затратних цінах. Рятування нерядового трейдера Існує кілька пояснень такої дивної політики уряду. Аналітики вважають, що уряд навмисно збиває ціни, аби закупити близько 5 млн. тонн зерна до держрезерву за найбільш вигідною ціною. Наразі закуплено тільки 1,4 млн. т, проте ціни чуттєво впали вже зараз. Інша версія — переділ власності. Збитки, які несуть компанії-експортери, добряче примушують їх полишати свої частки ринку на користь компаній «наближених до трону». Ще одна версія — уряд, що за кожної нагоди нагадує про свою схильність до Росії, банально підігрує Москві в її харчовій політиці. В той час коли Росія заборонила експорт свого збіжжя за кордон, Україна не користується нагодою і не відбирає прибутків у російських трейдерів. Вона терпляче чекає допоки Росія відкриє кордони для свого збіжжя і продаватиме своє зерно синхронно зі східним сусідом. Версія не така безглузда, як здається на перший погляд. Інтернет-видання «Обком» вже помітило вкрай цікаву тенденцію — за шість місяців поточного року експорт українських товарів до Росії (після кризи) зріс на 65,4%, у той час як імпорт з Росії злетів аж на 121,2%. Тобто — Україна значно збільшила обсяги російського імпорту явно на шкоду власному виробникові. З огляду на економічну ситуацію в самій Росії, можна робити висновок — уряд Азарова рятує російську економіку коштом економіки української. Чого вже на цьому тлі шкодувати про якісь там недоотримані $150 млн. від експорту збіжжя? Та є одна цікава обставина. Президент Російського зернового союзу Аркадій Злочевський на шпальтах «Газети.Ру» повідомив що урожай пшениці у Росії має становити 72-78 млн. тонн. Цей обсяг дозволяє без всяких втрат для внутрішнього ринку експортувати 14-15 млн. тонн збіжжя. Плюс — ще 9,7 млн. т збіжжя знаходяться у Інтервенційному держфонді, створеному саме для неврожайних років. Простіше кажучи — підстав для заборони експорту просто не було. Чому ж його таки заборонили? Коментатор російської радіостанції «Ехо Москви» Юлія Латиніна звернула увагу слухачів на те, що від заборони на експорт ніхто не виграв більше за швейцарську компанію «Glencore International AG» — одного з найпотужніших зернотрейдерів на ринку Росії. Ба більше, про необхідність такого кроку ще задовго до заборони експорту заявив голова російського представництва «Гленкор» Юрій Огнєв: «Експортери опинилися у непростій ситуації, коли вони законтрактувалися за одною ціною, а внутрішня ціна зросла дуже чуттєво. Відповідно, виконувати контракти стає неможливим, тому що їх виконання здійснюється собі у збиток... Відповідно заборона на експорт допомогла б експортерам уникнути штрафів, бо це був би форс-мажор...» За Латиніною, схема виглядала так. Через зростання внутрішніх цін на зерно компанія почала нести збитки, бо вже підписала контракти на поставки зерна виходячи з цін нижчих за наявні. Відмінити поставки збіжжя вона не могла — відразу набирали чинності штрафні санкції. Але завдяки скасуванню експорту зерна, тепер «Гленкор» може придбати багато дешевої пшениці і виконати свої контракти відразу ж, як тільки уряд РФ відмінить заборону. Ідею Латиніної підтримала впливова італійська газета «Corriere della Sera». Журналіст газети Фредеріко Фубині фактично звинуватив «Гленкор«у лобіюванні заборони експорту російського збіжжя. Відчув недобре і вже згаданий директор ООО «Укрземлепром Агро» Євген Ленг: «Складається враження, що хтось зацікавлений у продажі українськими селянами зерна на внутрішньому ринку по низьких цінах». До речі, на ринку України «Гленкор» з'явився набагато раніше, ніж на російському. На сьогодні компанія володіє в Україні 17-ма потужними сільгосппідприємствами, низкою елеваторів, олійним заводом в Одесі та компанією «Серна», що входить до першої п'ятірки українських експортерів зернових. Дивна поведінка українського уряду явно вдовольнила українське представництво «Гленкору». І напевно — не тільки його. Голодній кумі хліб на умі Просторікування про штучне здешевлення зерна на внутрішньому ринку України пересічного українського громадянина тільки посмішить. Наш громадянин матиме вбивчий аргумент — цінники у першому ж ліпшому магазині. Й справді, на перший погляд стає дивно — пшениця в України здешевіла, а готовий хлібний виріб — подорожчав. Але це й справді тільки на перший погляд. Існує таке явище як «ціна, яку покупець готовий платити». Звичка завжди все мати про запас, добряче прищеплена українцям часами «совка», інколи зло з них кепкує. Посуха, неспокій на ринках збіжжя і заборона експорту Росією створили панку, що проявилася в зникненні гречки з українських магазинів услід за російськими. Потім продавці підняли ціни на хліб, і люди продовжують його купувати, бо розуміють — «неврожай». Звісно, в разі вдалого врожаю ціни на хліб не зменшаться — можна не мріяти. Проте паніка свого ефекту досягла, люди навіть не помітили, що хліб дорожчає на тлі здешевлення зерна. Та крім спекулятивної, є ще й об'єктивна причина такого підвищення. Спеціалісти стверджують: вартість зерна у найдешевшому, так званому «соціальному» хлібі становить лише 17% від його вартості. У дорожчих сортах ця частка ще менша. Решта — то численні націнки посередників та «відкати» власникам торговельних мереж. А ще — вартість електроенергії, пального (для перевезення), зарплатні працівників, й нарешті — газу. Інструментом для випічки хліба ще й зараз лишається стара знайома газова піч. А газ, як відомо, з 1 серпня подорожчав на 50% і буде дорожчати й надалі. Тож не нестача пшениці, а саме подорожчання газу призвело до подорожчання хлібу у магазинах. Дії нинішнього украй «проФФесійного» уряду змусили платити більше за хліб всіх 46 млн. українців. Вони фактично прирекли до розорення селян, які набралися кредитів на посівну і пальне. Але ніяких масових невдоволень у країні чомусь непомітно. Напевно, всі задоволені...