Вважається, що вперше великі гроші потрапили до Верховної Ради при Павлові Лазаренку. За підсумками парламентських виборів 1998 року тривалий час не могли обрати спікера. У списку претендентів, які ставилися на голосування, встиг побувати і лідер опозиційної «Громади» — щоправда, необхідної підтримки він все одно не дорахувався. А пізніше депутат від Народно-демократичної партії Олександр Карпов виступав з викриттями, що був свідком розмови в туалеті на тему «гроші в обмін на голоси».

Тарифи політичних хабарів дванадцятирічної давнини викликають наївну усмішку в сучасних політиків. Зараз за такі гроші не вирішити питання в районній раді, не кажучи про Верховну. Феномен «тушок» виник також не зараз. Будучи прем'єр-міністром, Валерій Пустовойтенко декілька разів був на межі відставки. Але завжди за це рішення не вистачало голосів — а все завдяки тому, що потрібні люди в потрібний момент отримували з управління державний пакет акцій якогось перспективного підприємства. Сьогодні змінилися тарифи, але не механізми нарощування політичної ваги. Нинішня коаліція Януковича без підтримки «тушок» ніколи би не існувала — бо фракції, які її сформували, нараховують лише 219 депутатів. «Українська правда» спробувала систематизувати, що отримали «тушки» за свою політичну гнучкість. З часом «тушки» отримують чим далі, тим менше. Ті, хто перейшов на бік Януковича першими, зірвали банк. Зараз у регіоналів інший підхід — їм не потрібні одиночні перебіжчики. Ціну має лише «оптова партія» тушок-депутатів. Отже, існує щонайменше два види мотивації депутатів для переходу в коаліцію. Перший — це уникнення кримінальної відповідальності. Другий — це можливість заробити: або напряму, коли з тіньової каси «тушка» отримує зарплату, або в спосіб призначення своїх людей на корисні посади. Для публіки це називається благородно: «отримати можливість реалізуватися на державній службі. Прикриття «Українська правда» нарахувала серед перебіжчиків щонайменше чотирьох, які могли розглядати членство в коаліції як спосіб владнання питань із законом. Це — Давид Жванія, Олександр Шепелєв, Станіслав Довгий, Олександр Омельченко. Справа Жванії Слабке місце Давида Жванії — це його паспорт. В останні роки влади Ющенка слідство по справі отруєння цілеспрямовано займалося громадянством президентського кума. Глава секретаріату Віктор Балога, щоби отримати інформацію про паспорт Жванії, навіть писав листа до свого грузинського колеги. Питання стосувалося радянського паспорта Жванії XIX-ТИ № 500353, начебто виданого 15 серпня 1990 року відділом внутрішніх справ Ісанського району Тбілісі, який він в 1994 році долучив до заяви в Радянський райсуд Києва для встановлення безперервного проживання в Україні. Зрештою 14 серпня 2008 року було отримано відповідь Міністерства юстиції Грузії, де вони повідомляли, що не володіють інформацією про видачу такого паспорту. Паспорти тієї серії, яка значилася у Жванії, були зареєстровані в зовсім іншому місці — в Онському районі Західної Грузії, і видавалися вони вже в 1994 році. Згідно з наявною в архіві інформацією, в Онському районі були тоді видані паспорти по номер 500325 включно, а до номера 500353 черга взагалі не дійшла, після чого була розпочата видача посвідчень особи громадянина Грузії. В разі, якби нова влада розгорнула кримінальне переслідування Жванії, це означало би для нього втрату депутатства, оскільки на момент набуття мандату він не мав би справжнього громадянства. Справа Шепелєва Депутат-перебіжчик від БЮТ Олександр Шепелєв проходить по справі Сергія Щербіни, колишнього тимчасового адміністратора «Родовід Банку», капіталізованого урядом Тимошенко. Як встановило слідство, «після призначення на посаду тимчасового адміністратора «Родовід Банку», Щербіна вступив у попередню змову з групою невстановлених досудовим слідством осіб для вчинення злочину — розтрати чужого майна (коштів «Родовід Банку») в особливо великих розмірах, повторно, на користь третіх осіб — громадянки Галини Шепелєвої та ТОВ «АК Інжиніринг». Згідно з актом Головного контрольно-ревізійного управління України, за цим епізодом діями Щербини було завдано збитки банку на 40,9 мільйона гривень. Ці кошти він спрямував на оренду і ремонт будинку в центрі Києва по провулку Рильського, 4, який належав дружині Шепелєва. Банк планував розмістити там свій центральний офіс, але досі не переїхав на нове місце, тобто заплатив 16 мільйонів за оренду, якої не було. Крім того, за документами приміщення не вимагало ремонту і було готове для експлуатації. Тому, за даними слідства, Щербіна перерахував 24,8 мільйона «за проведення фіктивного ремонту, адже в дійсності ТОВ «АК Інжинірінг» роботи з ремонту вищевказаної будівлі не виконало». Гроші пустили по рахунках цілої мережі компаній. За документами ремонт начебто виконала дніпропетровська фірма, але з'ясувалося, що директором у ній значиться бомж, який стверджує, що ніяких документів не підписував. Справа порушена СБУ, і глава служби Валерій Хорошковський навіть пообіцяв притягнути до відповідальності неназваного ним депутата. Очевидно, мова йшла про бютівського перебіжчика. Але чи втілить СБУ цей задум — це буде справжнім екзаменом на тему, чия вага в політичній Україні сьогодні є більшою — Хорошковського чи фантомного «Юри Єнакіївського», підтримки якого шукав Шепелєв. Справа Довгого Підстави переживати за свого сина має депутат від НУНС Станіслав Довгий, який вступив до коаліції в момент її створення. 2 вересня Печерський райсуд видав санкцію на обшук у квартирі, де зареєстрований Довгий-молодший. Підстава — з метою вилучення підроблених документів, чорнових записів, бланків фіктивних підприємств, їх печаток, штампів, що використовувались при відчуженні з муніципальної власності акцій ВАТ «Київводоканал» та ВАТ «Київгаз». Генеральною прокуратурою України порушено кримінальну справу за фактом службової недбалості службових осіб Київської міської ради. Однак згодом генпрокурор Медведько заявив, що проводити обшук немає сенсу через витік інформації — постанову про обшук в помешканні Довгого розмістили напередодні проведення самих слідчих дій у державному реєстрі судових рішень. Справа Омельченка Екс-мер Києва, ще один депутат від НУНС Олександр Омельченко, ходить під кримінальною справою про смерть пішохода, що загинув під колесами його машини. Інцидент стався наприкінці 2009 року на Столичному шосе у Києві на виїзді з села Чапаївка. Омельченко їхав на джипі «Міцубісі Паджеро». Аварія відбулася біля зупинки громадського транспорту «Віта-2», від отриманих тілесних ушкоджень 48-річний пішохід помер на місці пригоди. У письмовому поясненні Омельченка сказано, що рухався він зі швидкістю 70 км на годину, як раптом перед його автомобілем несподівано з'явилася людина. При чому сталося це в недозволеному для переходу місце. Хоча «Магнолія-ТВ» з посиланням на свідків стверджувала, що чоловік переходив дорогу по зебрі. У такому разі Омельченку загрожувала би тюрма — від 3 до 8 років ув'язнення, які, наприклад, шиють водію «швидкої допомоги» з кортежу Януковича. До всього Омельченка традиційно звинувачували в зловживанні алкоголем. Зокрема нардеп від блоку Тимошенко Володимир Бондаренко якось сказав про попереднього мера: «У нього прекрасне, просто воляче здоров'я: стільки років пити і залишатися при владі!» Але у підсумку прокуратура Києва погодилася з рішенням Голосіївського райвідділку міліції про закриття справи за фактом ДТП, тому що міліція не знайшла в діях водія — Олександра Омельченка — складу злочину. А гарантією подальшої недоторканності Омельченка є його участь у коаліції. Заохочення НУНС Окрім порятунку від неприємностей, участь у коаліції дозволяє владнати і кадровий апетит. Група Жванії отримала непогані дивіденди від присутності у владі. Принаймні, вони зберегли на посадах своїх ставлеників. Так, за ними фактично зберігається контроль над операційною діяльністю в атомній енергетиці України. На посаді керівника «Енергоатома» і далі працює Юрій Недашковський — близький до бізнес-групи Давида Жванії та Миколи Мартиненка Крім того, нещодавно державний концерн «Ядерне паливо» очолила Тетяна Амосова, яка була заступником Жванії в ті півроку, коли він очолював Міністерство надзвичайних ситуацій. Також на посаді голови правління державного компанії «Чорноморнафтогаз» залишився Валерій Ясюк, який у різний час працював у компаніях Мартиненка та Жванії «Торговий дім» та «Бринкфорд». Щонайменше двох ставлеників бізнес-групи Жванії та Мартиненка вдалося виявити в уряді. Так, заступником міністра промислової політики працює креатура Жванії Віталій Немілостівий, а заступником міністра будівництва — Костянтин Пивоваров, який до 2010 року очолював «Компанію з розвитку проектів «Сент Софія Хоумс», що входить у девелоперський бізнес Жванії-Мартиненка. Мета Жванії — отримати квоту на посаду міністра надзвичайних ситуацій. Це крісло йому обіцяне в разі, якщо він знайде 37 депутатів у фракції НУНС за вступ до коаліції. В такому разі претендентом на посаду може стати депутат Сергій Василенко, який очолював управління МНС у Криму. А поки їм доводиться втішатися дрібнішими преміями. Так, Президент Янукович не забув про групу Жванії, коли підписував указ про нагородження з нагоди Дня незалежності. Звання «заслужений юрист України» отримали «тушки» Олег Новіков та Віктор Шемчук, а орден князя Ярослава Мудрого — Володимир Стретович, який формально залишається в опозиції, але свою партію Християнсько-демократичний союз уже здав Давиду Жванії. Нещодавно під крило Жванії перейшла Оксана Білозір, яка бореться за посаду директора Палацу «Україна» для свого чоловіка. Тут її конкурент — чоловік Таїсії Повалій Ігор Ліхута. Дещо перепало й тим нашоукраїнцям, які входило до коаліції окремо від Жванії. Ігор Палиця з групи «Приват» розраховував поставити свого губернатора Івано-Франківської області. На цю посаду претендував Богдан Гдичинський, в минулому — заступник голови правління «Укрнафти». Але в останній момент переграли — і креатура Палиці Гдичинський став заступником міністра юстиції. Невдовзі після вступу до коаліції нашоукраїнця Володимира Поляченка заступником міністра Кабміну став Юрій Аністратенко — в минулому віце-президент дітища Поляченка «Київміськбуд». Крім того, син Поляченка Юрій — у минулому міністр охорони здоров'я — залишився керівником Національного інституту хірургії та трансплантології імені Шалімова. Іван Плющ своєю присутністю в коаліції гарантував посаду губернатора Чернігівської області для свого висуванця Володимира Хоменка. Між іншим, Хоменко — єдиний керівник обласної адміністрації епохи Ющенка, що залишився за Януковича. Окрім того, Плющ може сподіватися, що членство в коаліції дозволить остаточно вирішити питання з його державною дачею в Пущі-Водиці. За попереднього прем'єрства Януковича Плющ намагався оформити цей маєток собі в приватну власність. Свої стосунки будує з владою Віктор Балога. Нещодавно він визнав, що отримував від Миколи Азарова пропозицію стати міністром надзвичайних ситуацій. Сталося це перед звільненням Нестора Шуфрича. У підсумку портфель пролетів повз Балогу, тому що на користь своєї кандидатури він не знайшов 226 голосів, а Єдиний центр» не увійшов до коаліції. Щоправда, не можна виключати такої імовірності, наприклад, після місцевих виборів. Балога каже, що посади його не цікавлять, але час від часу йому щось перепадає з царського столу. Так, екс-губернатор Тернопільської області в часи Ющенка Юрій Чижмарь став заступником губернатора Київської області. Керівник Єдиного центру» по Києву Вікторія Ліснича була призначена заступником міністра культури та туризму. А колишній губернатор Закарпаття, соратник і кум Балоги Олег Гаваші отримав від Януковича відрядження послом до Словаччини. Трудові резерви Окрім оформлених «тушок», існує також проміжна група — це люди, які формально не вступили до коаліції, але реально вже працюють на нову владу. Так, після призначення Андрія Портнова заступником глави Адміністрації Президента троє його друзів Святослав Олійник, Володимир Пилипенко і Валерій Писаренко стали голосувати переважно синхронно з більшістю. Владислав Каськів з НУНС отримав у своє кураторство Держагентство з управління національними проектами. До коаліції він також не вступив, але реально вже вмонтований до влади. Бютівські брати Буряки змогли зберегти посаду заступника глави податкової для свого ставленика Василя Ткачука, а їх «Брокбізнесбанк» раптом сподобався новому керівництву МВС, яке вирішило попереводити туди рахунки міністерства. В принципі, сьогодні ці люди можуть і не вступати до коаліції. Але у вирішальних моментах, коли не вистачатиме декілька голосів для потрібного рішення, їх можуть попросити повернути борг. При тому, що чисельне нарощування коаліції грає на зміцнення влади Януковича, перебіжчикам не раді рядові депутати Партії регіонів. Адже частина опозиціонерів ідуть на цей крок під гарантії, що вони потраплять в прохідну частину Партії регіонів на наступних виборах. Це означає повторення 2007 року, коли Янукович так само нарощував коаліцію, а потім змушений був взяти частину зрадників до себе. Для «старих «регіоналів подальша міграція «тушок» означатиме, що конкуренція за прохідні місця у списку дедалі більше наростатиме.