Останні декілька тижнів в історії Миколаївщини політичної були знаковими: тривала робота кількох позачергових сесій Миколаївської обласної ради шостого скликання, на які покладалися великі надії. Зокрема, це стосувалося обирання голови облради, а також керівників депутатських комісій, якими, як і оч ікувалося, стали представники провладної партії.

Безперечно, кожен із цих очільників, який віднині повинен визначати пріоритети розвитку Миколаївщини до 2015 року, має достойний послужний список, досвід роботи у відповідних галузях, проте депутати від «Фронту Змін», які з великою повагою ставляться до кожного, відмовились грати ролі статистів, тому не взяли участі в голосуваннях, точніше, односторонньому розподілі посад ще й першого заступника, а також заступника голови облради.

З іншого боку, намагаючись відстояти демократичні принципи в роботі місцевих органів влади, «Фронт Змін» пропонував увести до регламенту облради розділ, який би передбачив діяльність опозиції, функції якої мали б обумовити конструктивний діалог із більшістю в облраді. На наш погляд, це значно допомогло б розв'язати на якісно іншому рівні не тільки нагальні кадрові питання, але й захистити інтереси громадян, відстояти альтернативні програми розвитку регіону, контролювати використання коштів місцевого та державного бюджетів. На жаль, такого права депутати від «Фронту Змін», отже, десятки тисяч громадян Миколаївщини, які голосували за нашу політичну силу, не отримали, що, звісно, викликає очевидне занепокоєння. Отже, за умов, коли кожна з депутатських комісій складається з 8 — 11 депутатів, переважна частина яких представляє інтереси більшості в облраді, якість майбутніх діалогів на користь громади — під великим сумнівом?

З наведених причин стають цілком очевидними ознаки поступової узурпації влади, особливо в часи масового неспокою громадян області окремими діями сучасного політикуму. В першу чергу, це стосується непрофесійної дискусії із суспільством щодо прийняття нової редакції Податкового кодексу, в умовах чого з невідомих причин нехтуються кваліфіковані висновки експертів, виважена громадська думка, а також конструктивні пропозиції тієї ж самої опозиції. З цих причин, на думку народного депутата України А. Яценюка, Податковий кодекс, який мав би сприяти вирішенню базових проблем української економіки, стати серцевиною економічного реформування, перетворився на могильну плиту малого та середнього підприємництва України. Невже, крім народних майданів, окремих опозиційних до такої влади політичних сил нікому захищати інтереси громадян у цій державі? Хіба накладене Президентом вето на прийняття цього суперечливого документа повинно сприйматися як манна небесна, а не як крок назустріч Україні для людей?

Викликають занепокоєння ще й інші факти, які, так би мовити, відтворюють громадянську позицію перших осіб нашого регіону. Незважаючи на те, що Президент України В.Янукович, Прем'єр-міністр України М. Азаров, народні депутати, члени уряду, представники духовенства і громадськості взяли участь у жалобних заходах з ушанування жертв Голодоморів, лідери міста й області з невідомих причин були відсутніми на цих зібраннях. Невже пам'ять про 500 тис. загиблих на Миколаївщині тільки в період 1932 — 1933 р. не є справою честі для нащадків?

Попри наведені факти окремих непорозумінь, які, безперечно, повинні бути виправлені, депутати від «Фронту Змін» продовжуватимуть захищати інтереси громади незалежно від її політичних уподобань або ж симпатій. Віримо, що тільки конструктивний діалог із жителями Миколаївщини допоможе нашому депутатському корпусу підвищити рівень довіри до місцевих органів влади, зміцнивши спільне прагнення творити якісно нову європейську державу, в якій інтереси кожного будуть враховані, а вимоги — почуті. Це, безперечно, допоможе дати відповідь на віковічне риторичне запитання: камо грядеши, Україно?