Віктор Янукович надолужує досвід Леоніда Кучми з випередженням графіку. Перші політичні біженці з України епохи Кучми з'явилися на Заході в 2000-2001-му, на сьомому році його президентства. Ще не минув перший рік Януковича на посаді, як його керівництву було дано нищівну оцінку — політичний притулок у Чехії отримав екс-міністр економіки Богдан Данилишин.

Так нинішня українська влада поступово здобуває одіозне визначення — «режим». Богдан Данилишин звернувся до уряду Чехії з проханням про політичний притулок після арешту в Празі за запитом України в жовтні 2010 року. Із самого початку українська влада подавала дезінформацію про обставини цієї події. Так, Генпрокуратура заявила, що Данилишина, який перебував у розшуку, «взяли» в чеській лікарні. Тоді як сам колишній урядовець стверджував, що добровільно прийшов на зустріч зі слідчими до посольства України в Чехії. У підсумку, слова Данилишина були підтверджені протоколом затримання екс-міністра, складеним празькою поліцією — його арештували прямо напроти дипломатичної місії України, де поблизу немає жодної лікарні. 29 листопада 2010 року, після відмови суду випустити його під заставу, Данилишин звернувся з проханням про політичний притулок, яке і було задоволено 13 січня. Рішення щодо Данилишина підписав директор Департаменту з питань надання притулку та міграційної політики Томаш Гайшман. «Українська правда» мала можливість ознайомитися з текстом рішення Міністерства внутрішніх справ Чеської республіки про надання притулку Богдану Данилишину. Отже, як сказано в документі, 29 листопада у зв'язку з подачею Данилишиним такого звернення з ним було проведене інтерв'ю в присутності адвоката. «Він повідомив свої побоювання з приводу можливого повернення додому», — ідеться у постанові МВС Чехії. Там названо обставини, на які посилався Данилишин під час зустрічі з працівником департаменту притулку Міністерства внутрішніх справ Чехії. Окремо Данилишин сказав, що в Україні він не має жодних гарантій «справедливого розгляду своєї кримінальної справи», оскільки «нинішній Президент України і влада тримають органи юстиції під контролем і намагаються дискредитувати і криміналізувати всіх представників минулої влади, які на сьогодні перебувають в опозиції. Данилишин надав «декілька сотень сторінок матеріалів та власноруч написані оцінки про стан свого здоров'я, неправомірність порушення кримінальної справи, документи про перебіг судового процесу щодо Данилишина за його відсутності в Україні, матеріали стосовно затримання на території Чеської республіки». Як сказано в постанові про надання притулку, крім інтерв'ю з Данилишиним, чеська сторона при ухваленні рішення також користувалася інформацією, яка була зібрана щодо політичної ситуації, безпеки, дотримання прав людини в Україні. Зокрема вони посилаються на звіт Держдепартаменту США про дотримання прав людини в Україні за 2009 рік, інформацію Міністерства закордонних справ Чехії, доповідь американської організації Freedom House за 2009 рік, а також на повідомлення про сучасну ситуацію в Україні у викладі Чеської Агенції Новин. Іншими словами, чеський уряд виходив з останніх повідомлень про арешти урядовців Тимошенко, які були накладені на загальну інформацію про корупцію українських судів, небезпеку утримання в українських тюрмах та сучасний стан справ у прокуратурі. У своєму рішенні на користь Данилишина МВС посилається на чеський закон про надання притулку. Там передбачено, що захист надається людині, коли відповідний орган влади Чехії встановлює, що іноземець у себе на батьківщині має обґрунтований страх щодо переслідування з боку держави та її керівників з причин своїх політичних поглядів. «Протягом 2007-2010 років, перебуваючи при владі, Богдан Данилишин однозначно демонстрував свої політичні погляди і принципи, які висловлював публічно і після переходу в опозицію... З огляду на політичну ситуацію в Україні, не можна виключити, що порушена кримінальна справа проти Данилишина є по-суті розплатою за його попередню політичну позицію і діяльність», — ідеться в рішення МВС Чехії. Шок у Києві Надання політичного притулку опозиціонеру — це дикість у сучасній Європі. Це — прямий доказ, що така держава не поділяє принципи ЄС та сповзає в диктатуру. Що на мові жестів міжнародної політики означає надання політичного притулку, на Банковій добре знає Ганна Герман, яка в 2001-му допомагала перебратися на Захід та отримати там захист Миколі Мельниченку. Новина про надання притулку Данилишину приголомшила офіційний Київ. Протягом дня єдиним, хто спромігся виступити з коментарем з боку влади, виявився керівник департаменту інформаційної політики МЗС Олег Волошин. «Незрозуміло, як взагалі можна говорити про нібито переслідування за політичну діяльність людини, яка власне ніколи політичною діяльністю не займалася», — зазначив Волошин. Насправді, випадково чи ні, але надання притулку Данилишину збіглося з візитом до Києва єврокомісара з питань розширення і європейської політики сусідства Штефана Фюле, який представляє у Єврокомісії саме Чехію. Під час своїх виступів в Україні Фюле звертав увагу на вибіркове застосування законів в Україні, що має ознаки політичного переслідування. «Я ще раз хочу сказати про необхідність забезпечення того, щоб кримінальне законодавство не використовувалося для політичних цілей і щоб принципи чесного, справедливого і незалежного правового процесу повністю дотримувалися», — сказав Фюле. Відповідаючи на запитання журналістів, чи згодний він з оцінкою США, що в Україні використовується «вибіркова юстиція», аби залякати опозицію, Фюле відповів: «Я поділяю таке враження». Що шиють Данилишину? Кримінальна справа проти Богдана Данилишина була порушена влітку 2010 року за статтею «зловживання владою або службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки» (частина 2 статті 364 Кримінального кодексу України). Ця подія збіглася в часі з виїздом Данилишина до Німеччини — як він стверджує, на лікування. Із самого початку справою екс-міністра економіки займався нинішній перший заступник Генпрокурора Ренат Кузьмін. Данилишину закидали щонайменше два епізоди. Перший — що він як міністр економіки підписав лист-погодження на застосування процедури закупівлі у одного учасника робіт з будівництва паркінгу в аеропорту «Бориспіль» на користь компанії «Будівельне управління № 813» очікуваною вартістю 449,5 мільйона гривень. Другий епізод стосується того, як Данилишин за зверненням Міноборони погодив закупівлю в одного учасника автомобільного бензину А-95, А-76 та дизельного палива на користь ТОВ «Анчар Груп» вартістю 51,8 мільйона гривень. Сам Данилишин у своїй статті із вигнання писав, що кримінальна справа проти нього є замовленням: «У моїх діях стосовно держзакупівель у одного учасника може бути склад злочину лише у наступному випадку. Якщо б я, міністр економіки, виходив за межі своїх прав і повноважень, всупереч інтересам служби діяв би на шкоду державі чи громадським інтересам. Наприклад, якщо б я, Данилишин, отримавши перевірені та завізовані співробітниками департаменту документи на закупівлю у одного учасника, сам власноруч змінив би ціну чи обсяги робіт у бік збільшення, діяв би в інтересах третіх осіб та завдяки таким діям отримав би дивіденди...». Данилишин також нагадав, що в часи уряду Тимошенко Мінекономіки перевіряли Рахункова палата і Контрольно-ревізійне управління, і чомусь тоді мені особисто ніхто не пред'являв ніяких звинувачень». Отримання Данилишиним притулку в Чехії створює нові реалії як для самого екс-міністра, так і для слідства. Ця подія фактично розвалює порушену проти Данилишина справу, а також виставляє заступника генпрокурора Рената Кузьміна в очах Заходу як людину, що продукує політичне переслідування.