Інформаційний ранок дня прес-служба Президента виграла. Всі чекали на рішення суду щодо скасування указу стосовно нагородження званням Героя України Романа Шухевича, а тут — «сюрприз». Повідомлення прес-служби Президента про те, що рішення суду щодо скасування указу від 20 січня минулого року набуло законної сили. Так, правда, поспішали, що в короткому повідомленні на сайті аж двічі написали — «Указ скасовано».

Ставили на сайт, що називається, не приховуючи радості. Радіти тут немає чому. Янукович за рік не знайшов у собі політичної волі виконати обіцянку, яку дав публічно перед телекамерами в присутності президента Росії Медведєва — мовляв, до 9 травня 2010 року скасую указ. Пройшло більше ніж півроку — нівроку. І тільки тепер — можливо, після того, як на відсутність цієї інформації на офіційному сайті Президента звернула увагу Історична Правда», — підстрахувався рішенням «незалежної судової інстанції. Суд в Україні формально главі держави не підпорядковується, тому й зарахувати собі цей «плюсик» він не може. Не час і не місце нині з'ясовувати, чи мав рацію Віктор Ющенко, коли без восьми днів рік тому підписав указ, який сьогодні скасував його наступник. Щодо цього вже зламали не одного списа, написано сотні статей і навіть ціла книжка — «Страсті за Бандерою» . Хто вміє читати — прочитає. Я не вірю, що Віктор Янукович прочитав хоч одну статтю про провідника ОУН, написану після 1991 року (а до того — й поготів — не до книжок йому було). Найвірогідніше — чув щось страшне про «Бендеру», ну ще Діма, придворний історик блакитної крові, Табачник щось міг розповісти. Хай там як, історичну відповідальність нестиме Президент, а не його почт. Попередній глава держави говорив довго і плутано, але намагався все пояснити. А цей — коли без суфлера і Ганни Герман — мовчить як кримінальний авторитет на допиті, «западло», розумієте, йому щось пояснювати. Цікаво ж почути, причому від самого Януковича, — чому ж Бандера не заслуговує бути Героєм. Дитячий лєпєт про «вердикт історії, який нас розсудить і примирить, читати смішно. Цей вердикт уже прозвучав і не почув його хіба душевно сліпоглухонімий. Для мільйонів українців Бандера був і залишиться символом звитяжної боротьби за самозбереження, за відновлення держави. Він не святий — бо ідеолог і вождь радикального політичного руху, а серед політиків, доведено програмою Шустера, святих точно нема. Якби Банкова спромоглася б придумати бодай якесь нормальне пояснення — написаний на коліні пост Ганни Герман не рахуємо — прес-служба його б неодмінно процитувала. А так — суд вирішив (2 квітня минулого року, на хвилинку), ухвала Донецького (хто б сумнівався!) апеляційного адміністративного суду є (датована літом минулого року), рішення вступило в силу (коли, до речі?), а далі повідомляється — нічтоже сумняшеся — «подано низку касаційних скарг». Тобто суд іще не завершено! Родичі провідника ОУН і головного командира УПА, юристи (до речі, адвокатом Бандери-Героя є росіянин Роман Орєхов) іще сподіваються на справедливий присуд непідкупної української Феміди, але вирок уже оголошено. Бандера — не Герой. І Шухевич, тепер майже стовідсотково, — не Герой. Залишилося дочекатися 16 лютого. Звісно, в переліку державою визнаних Героїв є Василь Стус і В'ячеслав Чорновіл, Микола Руденко та Степан Хмара, Леонід Каденюк та В'ячеслав Брюховецький, ще десятки патріотів, для яких слова життя, свобода та Україна — синоніми. Але вони там у меншості. Бо хто для держави Україна Герої? Оперні співаки, «забійники на відбійних молотках», боксери та співці соцреалізму та розвинутого кучмізму. А ще — неймовірна кількість червоних директорів і бізнесменів, плагіатор Литвин, «ефективний менеджер»-самогубця Кірпа, газовий олігарх Бойко чи любитель безцінних медальок депутат Омельченко разом зі своїм однофамільцем-екс-мером Києва, який нацарював у столиці так, що нещасний народ обрав «космонавта» — до речі, чим не достойник, не гірший за інших?.. Адвокат Оленцевич — хто б сумнівався, з Донецька — якому судилося бути процитованим на сайті глави держави в новині про нечинність указу Ющенка, наполягав у суді на тому, що Бандеру та Шухевича не можна було нагороджувати високим званням, оскільки вони не були громадянами України. Інший захисник, правда — лідера ОУН, Роман Орєхов натомість вважає, що це не могло перешкодити їхній глорифікації — «небіжчик не має громадянства. Відтак говорячи «посмертно», нагороджуємо того, хто вже не має жодних громадянських, цивільних або політичних прав». Не полінувався, перерахував усіх тих, хто був відзначений президентами Кучмою та Ющенком посмертно. Таких виявилося 27. Мінус Бандера. Отже, 26. Мінус Оробець, Чорновіл і Масельський — вони мали тризубі паспорти. Отже, більше двадцяти Героїв України, за логікою донецьких суддів, донецького адвоката і єнакієвського президента, будуть так само «дегероїзовані вслід за Бандерою? Якщо так — то це біда, удар по історичній пам'яті. А якщо ні — то чому? Чим указ Ющенка щодо ушанування Володимира Івасюка, Григорія Китастого, Олекси Береста, Василя Івчука, Анатолія Солов'яненка, Кузьми Дерев'янка, Олекси Гірника, Анатолія Шапіра та Тетяни Маркус відрізняється від аналогічного, де є прізвище видатного націоналіста? На жаль, відповідь по суті навряд чи почуємо. Янукович через клерків киватиме на суд. А судді — на несвідомих громадян, які на відміну від Оленцевича, не оскаржують укази Президента. Насправді, кілька адвокатів намагались це зробити, але марно. Бумеранг «беспредела» зазвичай повертається до того, хто його запустив. Отже, адвокат Оленцевич може ще знадобитись громадянину Януковичу.