Київ — третє місто, в якому відбулася презентація виданої Народним Рухом України книжки «Окупанти без маски» та дискусія істориків й політиків з приводу показаних у ній механізмів нищення українського національно-визвольного руху.

«Окупанти без маски» — шокуючий документ про злодіяння більшовицького режиму у час другого їхнього приходу у західні області України. Це є вціліла від знищення інструкція для каральної більшовицької системи, як боротися з українським національно-визвольним рухом у Львівській, Станіславській (нині Івано-Франківській), Тернопільській, Волинській, Рівненській та Чернівецькій областях. Можливо, що вона розсилалася й в інші області України. Оприлюднені СБУ в 2008 році матеріали колишнього КДБ показують, що в кінці 40-х років на Київщині ще активно діяло національно-визвольне підпілля. А в опублікованому в книзі документі говориться про «полювання» на провід ОУН Північно-східних земель, який охоплював центральні та східні області України (включно з Харковом) та частину регіонів Білоруської РСР. Документ, що став основою виданої Народним Рухом України книги «Окупанти без маски», це доповідна записка Міністерства державної безпеки УРСР (92 сторінки машинопису), датована 25 вересня 1949 року і направлена з Києва до Львова (начальнику УМДБ у Львівській області Майструку) для реалізації. А насправді — це детальна інструкція, як діяти органам державної безпеки в західних областях УРСР на виконання наказу МДБ СРСР № 00207 від 22 квітня 1947 року про ліквідацію українського національно-визвольного підпілля. У ній пропонується використовувати спеціальні агентурно-бойові групи МДБ, які, видаючи себе за органи служби безпеки ОУН, здійснювали б провокації. У публікованому документі цей метод називається «одним з ефективних засобів боротьби» з українським національно-визвольним підпіллям. Цікаво, що стиль мови цього документа тотожний зі стилем документів, які цитуються у романі «Залишенець» Василя Шкляра та збірнику «Холодний Яр» Романа Коваля про повстання в Холодному Яру на початку 20-х років. Він також співзвучний зі стилем та з лексикою, якими пишуть про українців скандально відомий Табачник та уся шовіністична рать. Тому дискусія на усіх зустрічах — Львівській, Старосамбірській та Київській стосувалася не стільки самого документа, скільки ролі і методів дії російського шовінізму як у минулому, так і нині. Для його утвердження у Москві, ще до початку війни Гітлера зі Сталіним, було утворене спеціальне управління для боротьби з національно визвольними рухами (навіть у сучасній російській енциклопедії вони називаються бандитизмом) в Західній України, в західній Білорусії та Балтійських державах. І лише правда про мануле, розказана уцілілими документами — надійний засіб консолідації нації та порозуміння у суспільстві, — констатували учасники зустрічей. Оскільки ініціатором оприлюднення «доповідної записки» окремим виданням був громадський діяч та письменник (депутат першого та другого скликання українського парламенту) Богдан Горинь, то він був головними доповідачем на обговореннях «Окупантів». Характеризуючи документ Б. Горинь відзначив, що в опублікованому документі описано страхітливі речі. «Це методичний посібник як під виглядом фіктивної групи служби безпеки ОУН чекісти, переодягнені у відповідний одяг з відповідним озброєнням, появлялися в лісі, або в селі, затримували того чи іншого чоловіка, ту чи іншу жінку, кликали їх до лісу і вимагали доказів, що вони не співпрацюють з МДБ. Людина, яка вважала, що вона розмовляє із Службою безпеки ОУН, хотіла викласти всі аргументи, щоб доказати, що не співпрацює з окупантом. І таким чином людина, на яку налетіли переодягнені емгебісти, нехотячи, супроти власної волі, робила страшний моральний злочин. Не знаючи, які це дасть наслідки, розповідала секретну інформацію»... Щодо нинішньої ситуації, то Б. Горинь, зазначив, що усі українці є свідками того, як колесо національної історії повернуло у протилежний бік, в сторону регресу. Тому що у кожного є тривога за долю України, за долю української нації, то вихід «Окупантів» та проведення розмови про злочини МДБ-КДБ є своєчасним. Інший учасник проведеного НРУ київського «круглого столу», професор Київського національного університету та громадський діяч Володимир Сергійчук (автор низки книг про цей період української боротьби за самостійність) сказав, що факти, показані в опублікованій «доповідній записці МДБ, підтверджується величезною кількістю інших документів. Цей документ — одна із складових боротьби проти українського національно визвольного руху. Публікація таких документів потрібна та своєчасна. На щастя, не всі документи знищені. І якщо такі або подібні документи знищили десь на місцях, то вони зберігаються в Москві або принаймні є серед тих документів, які отримала наша діаспора із московського архіву. Нині цей фонд зберігається в бібліотеці Торонтського університету. Оскільки у виданій НРУ книжці згадується ім'я генерал лейтенанта Леонтьєва, то професор Сергійчук згадав, що в Торонто він знайшов циркуляр з 1945 року, який був директивою начальнику НКВД Литовської республіки, у якій наводилося факти, як чекісти в Україні борються з українським націоналістичним підпіллям методом таких провокацій. Леонтьєв на «українських» прикладах вчив «литовців», як треба боротися з литовськими «націоналістами». «Коли ви подивитеся в документи саме каральних органів радянської влади, — зазначив дослівник, — то вони в історично-правовому плані підтвердяться ще доповідними прокурора Кошарського. Прокурор українського міського військового округу внутрішніх війсь полковник Кошарський неодноразово доповідав Центральному комітетові КП(б)У — особисто Хрущову, якими жахливими є наслідки провокаційних дій спецбоївок, які діяли під виглядом УПА. Там детально описано приклади. Це вже є оцінка прокурорська, правова оцінка, що це все незаконне, що це шкодить утвердженню радянської влади в Західній Україні, бо народ розпізнає провокації і таким чином відвертається від радянської влади». Прокурор Кошарський був не проти, щоб боротися з націоналізмом, але, за його оцінкою, треба було боротися правовими методами. Він рекомендував, щоб партія закликала до порядку, щоб боротися з українським націоналізмом у правовому полі. Підсумовуючи сказане, професор Сергійчук наголосив, що документ, який має 90 сторінок, можливо, найбільш повно відображає систему боротьби під виглядом спецбоївок. Проте тут важливим є висновок прокурора про антизаконність таких дій МДБ. Інший учасник київського «круглого столу» — професор Київського педагогічного університету ім. Грінченка Арсен Зінченко підтримав думку свого колеги — професора Сергійчука, що ні за стилістикою, ні за своїм характером автентичність опублікованого документа не викликає сумніву. Характер акцій розправи з українським національним духом пов'язаний з загальними окупаційним характером більшовицького режиму. Його, за словами професора, треба називати своїм іменем — російським окупаційним режимом. Тим паче, що колишній голова уряду УРСР Християн Раковський свого часу прямо казав, що радянська влада — це російська влада. Так і нині треба казати, що маємо справу з російським окупаційним режимом. Українське суспільство, яке, за визначенням Джеймса Мейса, є постгеноцидним суспільством, ніяк на хоче допускати, що те, про що розповідають і свідки, і документи, насправді було, що для придушення селянських постань в Україні влада залучила 5 тисяч селян з російських губерній. А ще більше страшним є те, що частина суспільства ніяк не допускає, що Україна може мати власні, українські інтереси. Тим паче, що нинішня влада продовжує лексику НКВД-КДБ, називаючи українців націоналістами, фашистами. Тому ще й нині багатьом важко збагнути, що українські повстанці і на Наддніпрянщині в 20 роках, і Галичині в 40-50 роках діяли на власній землі. А з чужих земель, з російських губерній приходили ті, хто з ними боровся. Професор Зінченко звернув увагу, що в числі фігурантів боротьби з українським національним рухом є розробка греко-католицького священика Котіва. Вчений додав, що під орудою ЧК розроблялися справи про створення цілих церковних структур ще в 20-ті роки. Це відома церква на чолі з Погорілком, яка мала були альтернативою автокефалії. Хочу ще раз зауважити, сказав на закінчення професор Зінченко, що поза всяким сумнівом значення публікації «доповідної записки» дуже велике і її треба як найбільше і як найширше довести до українського загалу. Український дипломат та юрист-міжнародник, професор Володимир Василенко, який взяв участь у «круглому столі, присвяченому публікації «доповідної записки» МДБ сказав, що навіть те, що є в опублікованій у «доповідній», з правої точки зору — злочинна діяльність, яка суперечила тим законам, які на той час були чинними в СРСР. Це дає підстави навіть нині порушувати кримінальні справи за фактами тих злочинів, які тоді відбувалися. Професор Василенко висловив здивування, що ніхто не виходив з тими пропозиціями. Тим паче, що час президентства Ющенка був сприятливим часом, коли це можна було зробити. Переодягання у форму чужої армії з точи зору 4 Женевської конвенції з 1907 року — воєнний злочин. І міжнародне право такого не допускає. А УПА відповідала усім ознакам воюючої сторони. Переодягання у форму воїнів УПА та від її імені вбивства мирного населення — класичні воєнні злочини. Це не тільки тема для дослідників. Це повинно бути також предметом розгляду правоохоронних органів, коли б в Україні вони були українськими... Опублікована Народним Рухом України «доповідна записка» у парі з документом прокурора Кошарського та з запискою Леонтьєва «литовцям» доповнена історичними та правовими коментарями була б неоціненною працею, вважає вчений та дипломат. Тут треба шукати шляхів, просив усіх зібраних — і політиків, і вчених, і журналістів — професор Василенко, щоб подібні видання виходили величезними тиражами, бо від стану національної пам'яті української нації залежить доля української держави. Тим паче, що з приходом режиму Януковича активно почався цілеспрямований процес руйнування української нації. Російський режисер Міхалков, який є рупором ідеології Кремля, заявляє, що українці та росіяни вже за 10 років станут ь єдиними народом. Не випадково названий такий термін. У Кремлі запланували, що за час правління Януковича відбудеться цілковите знищення українців, як нації. За словами професора Василенка, наведені в книжці «Окупати без маски» факти — свідчення потужності та безперервності українського національно-визвольного руху. Російські стратеги зрозуміли, що так довго будуть виникати проблеми на шляху до «Великої Росії, поки будуть існувати українці, як нація. Тому взятий курс на нищення ідентичності нації. Розуміючи, що нині танками не можливо підкорити Україну, почалася гуманітарна агресія, коли зі свідомості вимивається все, що тільки можна вимити. Далі йде мовно-культурна й історіософська агресія, спрямована на знищення історичної пам'яті. Однією за складових гуманітарної війни є релігійна війна, проти усіх українських конфесій. На доданок всього гуманітарна агресія здійснюється в умовах тотального захоплення українських економічних ресурсів. Найбільше ганебним в тому процесі є факт, що війна проти України здійснюється руками влади, яка нині є в Україні, і яка фактично є окупаційною владою. Публікація таких документів — один з засобів мобілізації нації на самозахист. У дискусії з приводу публікації «доповідної записки», окрім вище названих осіб, взяли участь — колишній міністр закордонних справ України, голова Генеральної асамблеї ООН, колишній голова НРУ Геннадій Удовенко, заступник голови Народного Руху України, народний депутат України В'ячеслав Коваль, заслужений працівник культури — доцент прикарпатського університету Петро Арсенич, відомий громадський діяч, доктор історичних наук Сергій Білокінь та українська журналістка Ірина Ящембська. Стіл вів заступник голови Народного Руху України, діяч українського та міжнародного молодіжного руху, юрист і політик Іван Крулько. Він сказав, що подаватиме до суду позовну заяву про визнання у «доповідній» фактів та методів «боротьби» з українським національним рухом злочином проти людяності. Тим паче, що такі злочини, відповідно до міжнародних конвенцій, не мають терміну давності. Голова Народного Руху України, відомий у світі дипломат та політик, народний депутат України, віце-прем'єр опозиційного уряду Борис Тарасюк, який відкривав дискусію та робив підсумкове слово, запевнив зібраних вчених та журналістів, що НРУ робитиме все, від нього залежне, щоб якомога більше людей могло познайомитися з викладеними в опублікованій «доповідній» та у названих професором Сергійчуком працях фактами злочинів більшовицького тоталітаризму проти людяності. Враховуючи важливість проблеми НРУ звертатиметься до інших політичних сил, щоб вони приєдналися до поширення інформації про злочини тоталітарного режиму проти української нації.