11 квітня відзначається Міжнародний день визволення в'язнів фашистських концтаборів. У цей день 1945 року в'язні Бухенвальда підняли інтернаціональне повстання проти гітлерівців і вийшли на свободу. Здається, так давно це було. Але тільки не для тих, хто пройшов крізь жахи фашистських катівень. Біографії цих людей — це справжні уроки мужності для молодого покоління.

Всього на території Німеччини та окупованих нею країн діяло більше 14 тисяч концтаборів. За визнанням самих есесівців, в'язень, тривалість життя якого в таборі складала менше року, приносив нацистам майже півтори тисячі рейхсмарок чистого прибутку. За роки Другої світової війни через табори смерті пройшли 18 мільйонів чоловік, з них п'ять мільйонів — громадяни Радянського Союзу.

На Миколаївщині вже багато років діє обласна організація борців антифашистського опору. На рахунку її активістів багато цікавих і важливих ініціатив, що допомагають зберегти для майбутніх поколінь реальні свідчення про події Великої Вітчизняної війни. Вони беруть участь у написанні книг спогадів, зустрічаються з молоддю, дають інтерв'ю для телепередач. І саме вони були ініціаторами створення у 1977 році музею «Бухенвальдський набат», який спочатку розміщувався у напівпідвальному приміщенні ЖЕКу № 16, а потім у клубі «Світанок» при КЖЕП № 17 м. Миколаєва. Декілька років тому музей залишився без приміщення. Ветеранам довелося звернутися по допомогу до міської влади. Невдовзі приміщення надала ЗОШ № 11, директором якої вже багато років працює О.В. Горобець. Саме Олександр Вікторович провів велику організаторську роботу зі створення нового музею. Йому активно допомагала тодішній заступник директора з виховної роботи Л.М. Матійко. Дійову підтримку надавали й органи освіти.

У відновленні експозиції допомагали співробітники науково-методичного відділу Миколаївського обласного краєзнавчого музею — В.А. Петров (заввідділу), В.В. Животовська, О.В. Снитко. Художнє оформлення виконав член Національної спілки художників України О.В. Матійко.

Завдяки цим людям музей було відкрито 7 травня 2010 року. Зараз ним завідує Л.Л. Єрмолаєва. Унікальна експозиція музею розкриває основні проблеми однієї з маловідомих сторінок історії Великої Вітчизняної війни — трагедії колишніх в'язнів фашистських концтаборів. У ньому зібрані цінні матеріали про концтабори, що розташовувались на території Європи, — Бухенвальд, Освенцім, Равенсбрюк, Маутхаузен, Нойенгамме та інші, про важке існування в'язнів у них і про страшний режим того часу. Кожна фотографія в музеї — не просто пам'ять. Це — цілий світ, який оживає в розповіді екскурсовода. Жоден підручник історії не зможе розповісти стільки, скільки ці фотографії. Також в експозиції представлені спогади колишніх в'язнів та їх реліквії — халат в'язня Марії Прокопівни Філіпської, взуття, дитячий одяг, навіть шматок шкіри з номером Неоніли Олександрівни Курляк та інші.

Окремий розділ експозиції присвячений жителям Миколаївщини — колишнім в'язням різних концтаборів. І це не дивно, адже з кожним роком їх стає все менше і менше. На сьогодні 54 людини, з них 18 — проживають у м. Миколаєві.

Цей музей є не тільки зберігачем пам'яті трагічної історії, його головна функція — просвітницька. Тут проводяться екскурсії, тематичні вечори, уроки історії, лекції, бесіди, вечори пам'яті, творчі конкурси на кращий твір «Ніколи більше» тощо.

Пам'ять про такі трагічні сторінки історії повинна не лише примушувати співпереживати, а й служити історичним уроком. Те, що сталося один раз, — може повторитися. Головне завдання музею «Бухенвальдський набат» — не тільки розповісти про одну з глобальних катастроф XX століття, але і підвести аудиторію до усвідомлення, що зло такого масштабу не проходить безслідно, воно розкладає суспільство і людину, і тільки ми самі, не залишаючись байдужими, можемо змінити світ, зупинити зло, створити гармонійне суспільство.