Тепло все ніяк не може на повну доступитися у свої квітневі володіння. Не знайшов цього разу тепла в Україні і Володимир Путін. Він відвідав її з візитом у день 50-річчя першого польоту людини у космос, у підготовці до якого чітко відслідковується український слід. Теплі обіцянки візитера з Білокам'яної про знижки на газ та майбутні преференції у 9 млрд. доларів не змогли розчулити «хитрих» українців із Донбасу.

Вони, поставивши собі на службу країну, зрозуміли, що один раз уже лоханулись, підписавши харківські газові угоди, річницю яких скоро відзначатимемо. І де тепер той дешевий газ? І регіоналам вигоди від того ніякої. Бо і сама Росія планує до 2014 року привести внутрішні газові ціни до світових, а найбільшому брату — Білорусі планує продавати газ уже по 244 зелених за 1000 кубометрів. Ніякі союзи з Росією не вберегли цю республіку від кризи, що нині її охопила по всіх напрямках. Золотовалютні запаси країни лише за перший квартал зменшились на 25%, різко зріс попит на зелені папірці та ціни, як скажені, поповзли в гору. Нам це відомо і без митних союзів. Так, за перший квартал ціни у Мінську зросли на 16,1% до аналогічних у минулому році. І лише кредит може врятувати країну, та «братня» Росія не спішить виділяти 3 млрд. доларів, вимагаючи все нових поступок від «бацьки». Ми в такій ситуації жебракуємо по всьому світу. Намагання Росії затягнути Україну до Митного союзу — це спроба розв'язати власні проблеми коштом сусідів. Бо у Митному союзі Росія має 57% голосів, Білорусь і Казахстан — по 21,5%. При тому 87,97 % усіх митних зборів йде до російського бюджету, Білорусь отримує скромні 4,7%, решту — Казахстан. Росія не спішить виконувати свої обіцянки, а лише солодко «співає. І тому для України, безсумнівно, втрати будуть набагато більшими, ніж обіцяні журавлі в небесах. Перебуваючи в СОТ, ми можемо понести значно більші втрати за невиконання своїх зобов'язань, а спроба російських поводирів залякати Україну має під собою дуже слабке підгрунтя. Вони не зможуть повністю відмовитись від наших товарів і тому блефують, з їх економікою зробити це практично неможливо. Але наш поступ до єврозони налякав московських керманичів не менше, ніж спроба вступу до НАТО, і тут уже необхідно бути послідовними. Після подій у Фукусімі світ по-іншому глянув на проблеми Чорнобиля. З часу трагедії на ЧАЕС минуло вже 25 років і відчуття небезпеки сильно притупилося. Ядерна катастрофа, що триває в Японії, пробудила людство від сплячки і в чергове нагадала про небезпеку, що існує в світі «мирного атому». Можливо, хоч зараз зібрані зі всього світу 550 млн. євро не будуть розікрадені можновладцями та їх посіпаками. Чорнобиль є дуже небезпечним, щоб продовжувати з ним свої жарти. Але антикорупційне законодавство, прийняте 70-ма депутатами в сесійній залі, показує ставлення влади до нього. А безсмертна тендерна мафія, що розподіляє 172 млрд. грн. бюджетних коштів, виживає за будь-якої влади. Зовсім недавно її натхненник був у іншій правлячій більшості, нині він працює вже у новій команді і бажання влади змінювати ситуацію не видно. Оприлюднення чиновниками найвищого рівня своїх декларацій про доходи на вимогу міжнародних організацій показало наскільки далекі вони від людей. А купівля Ренатом Ахметовим нерухомості в Лондоні за 132 млн. фунтів стерлінгів у чергове продемонструвала, куди діваються гроші, що мали б іти на розбудову дитячих садків, доріг, лікарень. І поки що, окрім декларацій про наміри і жирування наших доморощених шейхів-олігархів, суспільство нічого доброго не бачить. В суспільстві лише наростає гнів та обурення, особливо в південно-східному регіоні, виборці якого відверто дали маху, підтримавши партію великого капіталу, і нині щиро каються. З кожним днем збільшується кількість закритих малих підприємств, зростають борги по пенсіях та зарплатах, зменшуються проплати за комунальні послуги по підвищених тарифах. У цій ситуації влада розпочала наступ на свободу слова, закрилась газета «Киевские ведомости», що оприлюднила перелік питань, які були поставлені Президенту Януковичу у його розмові з народом. Страйкує газета «Київ-Пoст», яка дала інтерв'ю аграрного міністра з розмірковуванням про розподіл квот та контроль за зерновим ринком. Дехто став називати журналістів непристойними словами, а Ганна Герман захотіла, щоб журналісти декларували свої доходи. Але чого ображатись на журналістів. Вони лише дзеркало, де відбивається наше життя. Досить включити передачі, де звучать запитання громадян у прямому ефирі, і тут вже до ворожки ходити не потрібно, бо «люди кажуть, як відріжуть». І інтерв'ю міністра газеті здається безневинною розповіддю, і не треба власний народ тримати за тих, хто нічого не розуміє. Ніколи не було таємницею, як дерибанить Київ молода команда Черновецького. Одного із її лідерів Довгого уже одноголосно відставили на сесії Київради, а зовсім недавно нічого не могли зробити, коли вони роздавали землю сотнями гектарів студентам та безробітним, про яку ті ні сном ні духом не знали. Про це писала преса, але тоді була інша кон'юнктура, що в наш час схильна часто змінюватися. Нині стверджують: нерухомості і землі було вкрадено на 70 млрд. грн., на які можна було збудувати 1200 дитячих садків, 400 шкіл, 15 мостів через Дніпро, 4 нові окружні дороги навколо Києва. А чи лише в Києві так господарювала молода команда? Можливо, необхідно подивитись і в інших місцях, проявивши політичну волю і бажання все ж збудувати Україну для людей, а не для купки буржуїнів-олігархів, які змінюють свої погляди, як хамелеон шкіру, і не бідують при будь-якій владі.