Знайома немолода жіночка, коли взнала про пожежу на Сагайдацькій балці, напустилась на мене ледь не з кулаками: І що ж ото ви мовчите і в газету не пишете? Напишіть і скажіть отим скотам, що їх самих там засмажити треба — вже вкотре на моїй пам'яті палять, але щоби отак, щоби усе вигоріло до Порожків — отакого іще не було...». Я не можу навіть приблизно написати, що говорилось на адресу паліїв (вибачте...), а от в заголовку, то слова ці ще ласкаві!.. Що ж сталось?

Минулого вівторка, в другій половині дня, один з єгерів парку, побачивши стовп чорного диму над балкою, примчавсь на пожежу, сповістив про це заступника директора РЛП О.В. Шепеля, а той — решту працівників служби держохорони парку (з ким зміг зв'язатись по телефону), і вп'ятьох кинулись на полум'я, яке вже пройшлось над половиною балки, та і пожежників викликати в полум'ї не було коли: догорала трава і на схилах балки, горіли й прилеглі лісосмуги. Суха трава, сильний вітер не давали можливості загасити пожежу: ледь впораються в одному краю, вітер перекидає полум'я далі, поки зробиш зустрічний пал в одному місці, вже трава палає попереду. Люди ледь не позадихались в диму, пообсмалювали і обличчя, і одежу, але далі вогонь не пустили. Більше ніхто не допоміг, усі відпочивальники кудись швиденько поділись. Лише одна пара немолодих людей, яка поверталась з Інгулу, зупинилась. Вони бачили перед пожежею двох хлопців і одну дівчину, чи одного хлопця і двох дівчат (здалеку не розібрали), які збирали квіти. (До речі, а які квіти можна збирати в цей період у парку? «Червонокнижну» сон-траву чи горицвіт весняний? Адже обидві ці рослини з роду жовтцевих, вони отруйні, навіть серце ними можна зупинити або уповільнити його ритм. Хай лікарі розкажуть про дію адонісу чи адоніс — брому... То чи користь з тієї краси? Та повернемось до моралі. Майже всі хочуть і зеленої травички, і тіні від дерев у спеку, і гарними квіточками помилуватись (а дехто і нарвати їх цілий оберемок, як бачите), і грибочків назбирати, але є ще ...(див. у заголовку), кому пустеля більш до вподоби. Я не знаю, може, хтось з тих «квітолюбів» по необачності кинув у траву недопалка, може, таку біду зробив з незнання, з необережності, але це не звільнило б його від кримінальної відповідальності. Не виключено, що й вдасться знайти палія, бо не може бути, щоб ніхто не бачив його: тут проїжджали і відпочивальники, і пастухи недалеко пасли худобу. Отож прохання до всіх, хто міг бачити паліїв: сповістіть про це адміністрацію парку, та найперше — не дозволяйте негідникам знущатись над Природою. Тут мова йде не про донос, а про те, чи зможемо ми захистити свою Природу, чи зуміємо наступним поколінням передати землю, а не пустелю. Невже не досить зла наробили попередні покоління? Масовий випас худоби над Інгулом, пожежі призвели до того, що над ним нависає більше каміння, а не зелені, що пощезали джерела, багата степова флора замінилась кострицею та ковилою, які можуть протистояти в деякій мірі пожежам. Зникли й корисні та гарні комахи, пташки... З наукової точки зору пожежі в степу — надзвичайно шкідливе явище: вигорають цінні, корисні для людини рослини, які зможуть відновитись щонайшвидше за 10-15 років, а їх заміщають менш цінні, в тому числі й звичайнісінькі бур'яни, посилюється ерозія ґрунтів, при пожежах згорають всі корисні комахи і птахи, навіть «червонокнижні. Гинуть і зайченята. Ви погляньте на ту ж Сагайдацьку балку. Чим там може напастись корова, яка користь з того збідненого молока? Раніше пастухи випалювали степи, щоб росла «зелена трава». Степ і насправді трохи зеленів, а з роками корові не було де скубнути й сухої трави. Тому в більшості й володарі худоби тепер проти випалювання. І ще про одну нашу біду: «степові чи «трав'яні пожежі в населених пунктах. Того ж вівторка в мальовничому селі Софіївка побачив пожежу. Виявляється — то школярі випалюють суху траву та листя в центрі села. Звернувся до їх керівника, чому вони роблять злочин (чи правопорушення — дивіться Адмінкодекс та Кримінальний кодекс!!!), але прізвище взнав лише у директора школи. Все то було, наче дитяча гра: «А що я маю робити, якщо директор наказала?», а директор: «А що я маю робити, як мені зверху наказали?». А якби вам «зверху» наказали вбивати людей? Адже в нас жоден громадянин не має права виконувати злочинні, протиправні накази, навіть якщо його видає найвища особа. І того ж дня побачив ще одну пожежу: на території тієї ж Софіївської сільради старанно випалювали узбіччя дороги Софіївка — Вознесенськ... То про який захист Природи може йти мова? На завершення хочу назвати сміливців, які, ризикуючи життям та жертвуючи здоров'ям, гасили пожежу: це працівники державної служби охорони РЛП О. Шепель (заступник директора), В Завірюха, О. Єфимович, В. Кіртока, О. Ваніцький. Спасибі Вам за відвагу! І ще мені, мабуть, потрібно вибачитись за заголовок, який не я придумав, а люди: адже ні одна тварюка — в усякому разі за своє довге життя ніколи не чув і не бачив ,- взяла б та спалила свою комору з харчами та хату... На це здатна лише людина. Особливо, якщо її до цього привчають з дитинства (див. фото). P.S. А жіночці, яка мене ледь не побила, хочу сказати: і я, та й інші автори вже не раз писали про шкоду степових пожеж, та й про пожежі в наших скверах, але чи до всіх воно доходить, якщо навіть місцеві керівники ще здатні видавати неправомірні, злочинні накази. Може, бити почнете саме їх, а мене в другу чергу?