22 травня виповнилося 150 років з того дня, як було виконано «Заповіт» Великого Кобзаря — поховати його «на Вкраїні милій».

Цього дня у Миколаєві біля пам'ятника Тарасу Шевченку на мітинг зібралися представники Народного Руху, Фронту змін, БЮТ, Просвіти та інших партій. Мітинг відкрив голова Миколаївської обласної організації Народного Руху України Юрій Діденко. Нагадавши про те, наскільки актуальна творчість Батька української нації сьогодні, Юрій Володимирович розповів цікаву історію, яку повідав йому колишній миколаївець, а нині член Українського товариства у Санкт-Петербурзі, поет Олекса Полішкаров. Адже Шевченко помер у столиці Російської імперії і спочатку був похований саме там. Полішкаров разом із колегами шукав місце поховання і довго не міг знайти. Але коли на брилу, біля якої вони стояли, сів голуб, усі зрозуміли це як сигнал, надісланий від Шевченка. У відомого українського поета, лауреата Національної премії ім. Т.Г. Шевченка Дмитра Креміня є чимало віршів, присвячених Кобзареві. Але на мітингу біля пам'ятника він вирішив, що краще прочитати один із Шевченкових віршів. Саме той, який Тарас Григорович написав у казематі і який закінчується рядками: Та не однаково мені, Як Україну злії люди Присплять лукаві, і в огні Її, окраденую, збудять... Ох, не однаково мені. Виступив ще один лауреат Шевченківської премії, який став володарем Золотої медалі Санкт-Петербурзької академії мистецтв, — народний художник України Андрій Антонюк. Він згадав про свою картину «Наша дума, наша пісня не вмре, не загине». Таким чином славнозвісний митець нагадав, що ці Кобзареві рядки повинні бути пророчими. А голова Миколаївської обласної «Просвіти» Ігор Марцінківський зазначив, що не всі заповіти Великого Кобзаря виконані і сьогодні. Адже ще й досі не видано повної збірки його творів. Про це сказав і депутат обласної ради від «Фронту змін», поет Тарас Кремінь. Біля пам'ятника Кобзарю відбулося й урочисте нагородження школярів — найкращих учасників конкурсу на знання української мови. Дипломи вручала їм голова Миколаївської міської «Просвіти» Людмила Цуркан, а цінні подарунки — Дмитро Кремінь. На завершення мітингу у виконанні Миколи Матвєєва пролунав той самий «Заповіт» («Як умру, то поховайте...»), який він заспівав без музичного супроводу. І, звичайно, до пам'ятника Тарасові Григоровичу Шевченку були покладені квіти.