У наш час дуже поширена культура квітів: проводяться виставки і конкурси флористів, квітами наповнена мережа торгівлі, ними прикрашають родинні свята, ділові зустрічі і збори. Рослини, а серед них квіти, оточують нас скрізь: у наших оселях, у подвір’ї, на присадибних ділянках... Де тільки ми не зустрічаємо квіти!

Всесвітньо відомий Тарас Шевченко сказав: «Ботаніці потрібне захоплення... А захоплення це здобувається лише глибоким розумінням краси, безмежності, симетрії і гармонії в природі».

Декоративна флористика – надзвичайно цікавий і унікальний вид мистецтва, що має давні корені в Україні. Наші предки вміли складати різноманітні флористичні композиції і це мистецтво дійшло до нашого часу. Згадаємо розмаїті маковійчики (букети на свято Маковія), а які цікаві композиції до Різдвяних свят і Нового року, віночки на свято Івана Купала тощо.

Звертаючи Вашу увагу на цю тему пропонуємо добірку актуальних видань, які розкривають багатогранний і дивовижний світ рослин, квітчання і флористики.

Книжки української дослідниці Марії Федущак «Прикрашання квітами — квітчання: погляд на окреме явище культури» (Івано-Франківськ, 2004) і «Квітчання під небозводом України» (Івано-Франківськ, 2011) знайомлять читача із українським народним мистецтвом прикрашання квітами – квітчанням, його принципами, формами, символікою, призначенням. Авторка розглядає квітчання як окрему галузь мистецтва і важливу складову української культури, розкриває його роль і значення у традиційній обрядовості. Адже здавна в українській культурі всяке святкування супроводжувалося прикрашанням квітами. Книги є першими розвідками цього напрямку в Україні і викликали позитивні відгуки знаних українських вчених.

«Дослідження випереджає час років на двадцят…» – вважає Олександр Найден, український митець, доктор мистецтвознавства.

«…Збір польового матеріалу на території України та його висококваліфікований аналіз… проведені з любов’ю, терпінням і чистими помислами. Це робить не лише значний вклад в українську культуру, а й сусідніх народів… Публікація такої книжки поповнить світову культурну спадщину і підніме імідж української культури і науки у світі» – Олександра Нестер, кандидат історичних наук, етнограф.

Ярина Пузиренко у навчальному посібнику «Декоративна флористика» (Київ, 2016) подає теоретичний матеріал про декоративну флористику як мистецтва квіткового дизайну та дає практичні поради щодо створення об’ємних і площинних флористичних композицій.

Квіти уособлюють красу і є втіленням естетичної довершеності, але щоб їх використання з декоративною метою стало по-справжньому мистецьким, варто отримати спеціальні знання та опанувати необхідні навички. Про ікебану, українські народні флористичні традиції, стилі декоративної флористики читачі знайдуть у відповідних розділах посібника.

Мабуть, немає людини, яка хоч раз у житті не милувався квітами. Їх дивовижна краса, чудовий аромат, зворушлива ніжність надихають поетів і художників і всім людям дарують легкий позитивний настрій. Квітами не просто захоплюються – завжди були і є люди, які прагнуть досліджувати природу, визначати лікарські властивості рослин.

В контексті українського квітчання і рослинного світу варто згадати доробок українських еміграційних вчених, а саме праці Наталії і Олександра Янати.

Наталія Тихонівна Осадча-Яната (1891 – 1982) – український науковець, ботанік, флорист, фармаколог і фольклорист, професор, перекладачка, автор термінологічних словників Академії Наук у Києві, кількох монографій, багатьох наукових розвідок і науково-популярних статей.

Праці Наталії Осадчої-Янати та її чоловіка Олександра Янати (1888 – 1938), українського агронома і ботаніка, академіка АН УРСР – значний внесок українських учених у розвиток української наукової термінології та ботанічної номенклатури.

Подружжя Янати працювали разом, коли у 1933 р. Олександра було репресовано. Усі його напрацювання потрапили під заборону, а Наталію звільнено з роботи. Після вимушеної еміграції (спочатку до Західної Німеччини, а згодом до США) вона продовжила вивчення рослинного світу України. Зібрані в Україні матеріали Наталії Осадчій-Янаті вдалося опублікувати майже через 40 років у вигляді монографії «Українські народні назви рослин» (Нью-Йорк, 1973). А чимало її рукописів і досі зберігається в архіві Колумбійського університету.

Видання створено на основі багатих матеріалів, зібраних в Україні протягом 1927–1939 рр. З кожної експедиції привозили 2400–3000 гербарних аркушів, які охоплювали від 499 до 749 видів рослин. У книжці наведено близько 2000 фітонімів із вказівкою їхнього поширення, подано українські народні назви рослин для 810 видів флори України, описано історію становлення української ботанічної номенклатури. У передмові до своєї монографії Наталія Яната розмістила зворушливу присвяту: «Присвячую цю роботу пам‘яті мого чоловіка О. Янати, одного з основоположників української ботанічної термінології й номенклатури». Ця книга стала підсумком її багаторічної наукової діяльності, свідченням того, що життєві випробування й негоди не змогли ані зломити Наталію Янату, ані перервати її наукових пошуків.

Маловідоме видання Юрія Івановича Липи «Ліки під ногами» було надруковано у видавництві «Україна» у Києві у 1996 році за однойменним виданням 1943 року.

В книжці простежено українські традиції лікування травами, вміщено ботанічні описи рослин, пропонованих для домашньої аптечки, вказано їхню фармакологічну дію та способи застосування рослинних ліків при різних захворюваннях.

У передмові Юрій Липа згадує 1919 рік у Кам'янець-Подільську: «…Не вистачало харчів, обмаль було амуніції, але з тим ще так-сяк давали раду українські бійці. Найгірше було з ліками. Не було чим лікувати хворих і ранених. Батько мій, тоді лікар Військового міністерства, приходив сумний і мовчазний. …Багато жертв упало через нестачу ліків». Тоді Юрій Липа зацікавився траволікуванням і одного разу познайомився з фармацевтом, який добре розумівся на лікарських рослинах. «Він розповів про те, що йому трапилося, – пише Юрій Липа. – Це було в 1920 році, коли він іще з двома товаришами втікав через білоруські ліси. Там один з них зранився в ногу, була халепа з кровотечею. Не було нічого під рукою. Тоді фармацевт- зелознавець нарвав калиточника в лісі, витиснув сік через полотно, дав напитися раненому, і кровотеча спинилася…».

«Ви мали ліки – під ногами!» – зауважив Липа.

«Ми всі топчемо ліки ногами, – відповів зелознавець, – шкода, що часто навіть про це не знаємо. Не знають цього, на жаль, і хворі, і лікарі».

Книжка невеличка, але дуже змістовна, містить стислі характеристики 114 найважливіших рослин із зазначенням показань і призначень.

У книзі Юрій Липа неодноразово згадує Одесу, де він навчався і служив лікарем місцевої лікарні для бідних: «Городи українські такі ж різноманітні як і звичаї всіх десяти українських племен. Коли згадую свій городець над Чорним морем, то перше що бачу з квітів, — то цінії й канупер; з дерев – шовковиці (морви), туї та жерделі, в кутку – невеличкий трояндичок, полечко кукурудзи (пшінки), а над балкою – виноградник, що спускається ген аж до зарослів дерези.»

«Таємниче життя дерев: якою мовою спілкуються і чим подібні до людей» (Харків, 2017). Таку назву має книжка Петера Воллебена – німецького натураліста, лісника із 20-річним стажем, популярного лектора та автора книжок про природу. Запропонована книга – це захоплива експедиція, під час якої він усе більше розкриває для себе таємницю життя дерев і передає свій досвід іншим. Дослідник запевняє: дерева вміють говорити, вони здатні відчувати біль, мають пам'ять і знають усіх членів своєї родини. Дерева спілкуються між собою – у них є власна соціальна мережа. Вони на особливому рівні взаємодіють із довкіллям, здатні передавати інформацію і ділитися енергією. Автор запрошує на чудову мандрівку, що відкриє для вас приголомшливі таємниці природи. «Своїм надихаючим дослідженням автор гарантує, що читачі більше ніколи не подивляться на ці форми життя тими самими очима» – запевняє американське видання «Library Journal».

Книга стала міжнародним бестселером і перекладена 19 мовами.

Рідкісна книга «Квіти в легендах і переказах» (Київ, 1992) написана чудовим дореволюційним письменником Миколою Золотницьким, автором багатьох популярних книг про природу. Зібраний в книзі унікальний матеріал розповідає про естетичні та емоційні ролі найпривабливіших і популярних квітів в житті людей і навіть країн, а також в поезії різних народів. Троянда – цариця квітів, гвоздика – квітка крові, конвалія і півонія – освідчення в коханні, гіацинт – квітка бога сонця, таємничі фіалка і сумна чарівна лілея… кожна квітка має сакральне значення і власну мову.

Розповіді про квіти включають історичні епізоди, легенди і перекази, в яких реальні факти переплітаються з вигадкою. Про безліч інших цікавих подій, пов'язаних з квітами в історії людства, йдеться у книзі, що вперше побачила світ у 1903 році і зазнала декілька перевидань.

Відома дитяча письменниця Зірка Мензатюк подарувала читачам мініатюрні есеї про найулюбленіші квіти. Її книга «Український квітник» (Київ, 2011) – збірка дивовижних «квіткових» історій із численними зображеннями старовинних гербаріїв, а також описи тридцяти «квітучих і пахучих чудес». До кожної історії додано репродукцію художнього твору та ботанічну ілюстрацію.

У надзвичайно надихаючому автобіографічному нарисі «Моє улюблене дерево» (Полтава, 2017) авторка Олена Байрак описала унікальні і старовинні дерева гінкго, які зростають у ботанічних садах і дендропарках країн Європи. Вказані місцезростання вікових і молодих дерев гінкго у заповідних парках України. Олена Байрак описала власні думки, спогади і спостереження свого улюбленого дерева гінкго. Адже це дерево вражає древністю, стійкістю, величністю і красою. У країнах Сходу (в Японії, Китаї) гінкго вважається священним деревом, його називають деревом життя, здоров’я і молодості. «Бажаю кожному читачеві посадити гінкго в улюбленому парку (саду) на честь важливої події, визначити своє улюблене дерево, берегти красу навколо!» – пише авторка.

Місію збереження і примноження краси виконує й Одеська національна наукова бібліотека. У затишному бібліотечному дворику ростуть могутні дерева і розпускаються прекрасні квіти, створюючи особливу атмосферу затишку та гармонії. За роки свого існування бібліотека отримувала різні подарунки, в основному книги, але були й інші: наприклад, обладнання, витвори мистецтва, є і один незвичайний подарунок. У 1930 році одеські моряки привезли з далекої Бразилії насіння реліктового дерева гінкго білоба. Насіння висіяли на подвір'ї бібліотеки. Дерева виросли, красиві, з могутньою кроною, їм зараз більше 90 років і вони є ботанічною пам'яткою природи місцевого значення. Гінкго «приросло» до бібліотеки, переживає разом з нею лихі та добрі часи і, можливо, є одним із її оберегів.

Світлана Герасимова,