До Дня пам’яті жертв голодоморів в Україні

Наукова проблема і історична пам'ять про Голодомор в Україні 1932 – 1933 років має велике суспільне значення. Тема Голодомору надзвичайна популярна у світі вітчизняної та зарубіжної літератури. Трагічні сторінки нашої історії знайшли відображення у наукових та науково-популярних виданнях, художніх і публіцистичних творах, мемуарах і спогадах. Події 1932-1933 років обговорюються на численних конференціях і заходах, віддзеркалюються у мистецькому просторі.

В Одеській національній науковій бібліотеці розпочала діяти книжкова виставка «Відгомін лихоліття: нестихаючий біль голодоморів», яка має на меті показати різноманіття вітчизняних і зарубіжних видань, що розкривають причини, перебіг, масштаби та наслідки Голодомору в Україні 1932-1933 років.

На виставці представлені ґрунтовні документальні видання, фундаментальні авторські і колективні праці провідних українських учених (С.Кульчицького, В.Марочка, Г.Папакіна, В.Гудзя, Я.Папуги, Ю.Шаповала та багатьох інших); дослідження представників зарубіжної історіографії Голоду в Україні 1932-33 рр. (Дж.Мейса, Р.Конквеста, Е.Епплбом, Ґ.Джонса та ін.); видання, які демонструють розширений дослідницький спектр вивчення Голодомору та стосуються історичних, правових, психологічних, гендерних та інших аспектів.

Про деякі книжкові новинки та видання, що надійшли до фондів Одеської національної наукової бібліотеки протягом 2019-2020 років, слід зупинитися більш детально.

Так, минулого року у київському видавництві «Жнець» вийшла книга «Ціна правди». До книжки увійшли вибрані статті британського журналіста Ґарета Джонса, який першим під своїм прізвищем розповів світові про геноцид українського народу під час Голодомору 1932-1933 років і злочини сталінського режиму. Цікавим для читачів будуть статті Ґарета про тодішню політичну ситуацію в Європі, Америці та на Далекому Сході.

Британський журналіст Ґарет Джонс (Gareth Jones, 1905-1935) був одним із перших західних кореспондентів, які з ризиком для себе намагалися своїми публікаціями донести світові правду про злочин убивства голодом мільйонів людей в Україні у 1932-1933 роках.

У серпні 1930 р. Ґарет Джонс вперше відвідав Україну та Росію. Від 1930 до 1933 року Ґарет тричі побував у Радянському Союзі і після кожної поїздки він писав статті для газет про наслідки п’ятирічного плану Сталіна.

Востаннє побував в СРСР на початку 1933-го. Порушив заборону ОДПУ на в'їзд іноземним журналістам до охопленої України. У березні 1933 року він купує квиток до одного з великих міст України, але виходить із потяга на півдорозі й далі подорожує Харківщиною пішки залізничними коліями – разом із селянами, які втечею з рідних місць рятуються від голодної смерті. Їхні розповіді, а також побачене, занотовує до маленьких щоденників.

Молодий 27-річний журналіст відкрив світу правду про Голодомор-геноцид у Радянській Україні й пояснив причини цих трагічних подій.

В основі книжки – студентсько-викладацький проект «Журналіст Ґарет Джонс» (2018). Студентки Інституту журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка Валентина Пасічна і Олена Тищук дібрали і переклали вісімнадцять статей, майстерно написали передмову і біографію, якісно підготували до друку збірку репортажів британського журналіста. Авторки ідеї та керівниці проекту – доценти кафедри видавничої справи та редагування Ярослава Прихода та Марина Женченко.

Видання підготовлено українською та англійською мовою і на сторінках містить QR-коди за якими можна переглянути офіційний трейлер фільму «Ціна правди», зображення окремих сторінок оригінальних статей Ґарета.

«Історія Ґарета Джонса – це про Правду, ціну Правди про трагедію українського народу – Голодомор. Це про Честь і Професію. Професію Журналіста. В цій історії багато символічного, знакового і повчального» — зазначають упорядники книжки.

Видання може бути настільною книгою для студентів-журналістів, зразком правдивого і неупередженого висвітлення подій і фактів. За висловом племінника Ґарета, Найджела Коллі «Правда та поінформована громадськість є ключовими аспектами вільного суспільства. Ґарет Джонс – яскравий приклад чесної журналістики – орієнтир, до якого прагнуть сьогоднішні ЗМІ» (Нью-Йорк, 2009).

Окремо на виставці представлено серію видань Національного музею Голодомору-геноциду та видання Українського інституту національної пам’яті України, як провідних центрів збереження національної пам’яті.

Це монографія Олесі Стасюк «Нариси про голодомор» (Київ, 2019), у якій у більш розгорнутому вигляді розкрито геноцидну природу Голодомору. Для цього обрано послідовний виклад пов’язаних між собою нарисів, що розкривають такі ключові питання, як причини, або що уможливило геноцид українців у ХХ ст.; методи, або як винищував українців совєтський режим; наслідки, або чому Голодомор-геноцид українців вважається однією з найбільших трагедій минулого століття; оцінка, або навіщо дії стосовно українців як нації потрібно кваліфікувати як злочин і хто сьогодні перешкоджає такому розумінню; пам'ять, або чому важливо не забувати у ХХІ ст. про Голодомор саме як про геноцид українців.

Книжковою новинкою є доповнене перевидання публікацій 6 офіційними мовами ООН та 27 іншими мовами знаменитої доповіді про геноцид української нації, що вчинив комуністичний режим Рафаеля Лемкіна «Радянський геноцид в Україні» (Київ, 2020)

Науково-популярне видання «Голодомор-геноцид: термінологія» (Київ, 2019) містить роз’яснення найчастіше вживаних термінів, пов’язаних зі злочином Голодомору-геноциду. Видання «Міфи про Голодомор» (Дрогобич: Коло, 2020) спростовує ключові міфи про Голодомор в Україні, які були спрямовані на те, щоб заперечити сам факт Голодомору, розмити його геноцидну природу. У книзі на підставі наукових аргументів проаналізовано ідеологічну мету кожного міфу.

Книгу «Людяність у нелюдяний час» (Львів: Часопис, 2013) присвячено доброчинцям, які у 1932-1933 рр. допомагали вижити тим, хто голодував. У видання подано інформацію про понад 140 праведних людей часів Голодомору, прізвища та імена яких встановлено за документальними даними і усними свідченнями.

У цьому унікальному виданні вперше було зібрано дані про доброчинців у часи Голодомору. Читач познайомиться з різними людьми: і з головами колгоспів чи сільрад і із звичайними матерями. Всі вони сприймали чужу біль, горе як власне і, відриваючи останні крихти від себе, ділилися з іншими, рятуючи від голодної смерті. Ця книга про тих, хто був прикладом людяності у нелюдяний час. Серед хаосу, безкінчених смертей і страху продовжували жити люди, що не злякалися, не втратили благородства і простягнули руку допомоги приреченим. Про них ця книга.

Фото Ельвіри Заборцевої «Перші відвідувачі виставки»

Запрошуємо до бібліотеки ознайомитися з цими та іншими виданнями, посилити позицію власного розуміння трагічних подій 30-х років ХХ ст., осмислити найбільш масштабну трагедію національної історії новітньої доби. Адже саме через осмислення стає можливе розбудова держави, де визначатимуть інтереси людини й повагу до людського життя як головної цінності.

Герасимова Світлана Миколаївна, провідний бібліограф відділу зв’язків з громадськістю та реклами бібліотеки.