Останнім часом у Комінтернівському вдалося вирішити застарілі проблеми водопостачання. У значній мірі сталося це завдяки цілеспрямованій роботі Андрія Калашнікова, який півтора року виконував обов’язки селищного голови. На останніх виборах він став головою, набравши 1575 голосів виборців, тоді як найближчий конкурент отримав тільки 263. Довіра, як кажуть, зобов’язує. Тож тепер на меті у Калашнікова вирішити більш серйозне завдання – забезпечити жителів селища чистою, якісною водою.

Та вода, що зараз подається споживачам, за своєю якістю до сучасних вимог далека. У ній містяться зайві механічні домішки, має перевищений вміст кальцію та деяких інших елементів. По суті – це технічна вода. Вона потребує фільтрування та іншої обробки. Однак поряд, у селі Свердлове, є досить чиста та цілком відповідна до санітарних норм питна вода. Про це у Комінтернівському знають і давно мріють протягти до себе водогін із сусіднього села.

Схоже, мрія почала збуватися. Як розповідає А. Калашніков, зрушити важливу справу допоміг заступник голови Комінтернівської РДА Сергій Дорохін. Завдяки його підтримці вдалося замовити і виготовити відповідний проект, який передбачає поокреме подавання споживачам технічної та питної води. Проект амбіційний і витратний. Але іншої ради немає. Потрібно будувати абсолютно новий водогін із Свердлового і водночас реставрувати старі мережі у Комінтернівському, яким уже понад 40 років. Відновлені місцеві мережі будуть постачати технічну воду у кожен двір. А от питну воду із Свердлового планується подати передусім до селищної школи. Адже там харчуються діти. Тут же, поблизу школи, можна буде змонтувати спеціальне розливне приміщення, а згодом зробити розгалуження таких приміщень по селищу. Зрозуміло, що питна вода буде дорожчою від технічної. Але люди усвідомлюють, що їхнє здоров’я все ж дорожче.

Директор місцевого житлово-комунального господарства Петро Гриб каже, що до них уже приїздили майбутні виконавці робіт. Якщо бюджетних та громадських коштів не вистачатиме, можливо, знайдуться й інвестори. Для жителів селища не так важливо, що постачальник води може бути приватним. Головне, щоб вона була по доступній ціні. Щодо проекту, то він передбачає надійну роботу водопостачальних мереж за сучасними технологіями. Це і нові труби, і каскад насосних станцій, і системи захисту, контролю та автоматизації.

Перш ніж розпочати реалізацію нового проекту, слід вирішити кілька важливих проблем міс­цевого характеру. Не всі сверд­ловини та водогони сьогодні знаходяться на балансі селищ­ної ради. Так, наприклад, во­до­провідна мережа села Волкове належить місцевому сільгосппідприємству. Стан її далеко не ідеальний. Коли селищна рада візьме той водопровід на свій баланс, тоді й кошти у ремонт буде вкладати з повним на те правом. Є ще одна проблема, так би мовити, ментального характеру. Люди на селі звикли, що раніше водопостачання за рахунок КСП для них було безплатним. А тут за кожен кубометр використаної води доведеться платити. Ос­таннім часом все більше й більше користувачів обладнуються водя­ними лічильниками. До того часу як почне діяти нова система, треба, щоб лічильник води був у кожного.

Є й інші негаразди. Наприклад, якість електроенергії. То перекіс фаз, то напруга нижча від стан­дарту. Чи варто при таких пара­метрах запускати в дію нове дороге обладнання? Минулого літа через високу температуру повітря стали спрацьовувати автомати теп­лового захисту на електричних трансформаторах, від яких працю­ють глибинні водяні насоси. Кожне таке відключення закінчується гідроударом у водяній мережі, після чого нерідко перегорають глибинні насоси. Та й самі ці насоси за своєю якістю не найкращі. Раніше місцеві комунальники закуповували їх у Херсоні, Одесі, Бердянську. Зараз прийшли до висновку, що найнадійнішими є вироблені в Росії. Такі насоси від ВАТ «Ливнь» в Україну постачає «Насосенергопром», що знаходиться в Івано-Франківську. Самі привозять, самі й на ремонт беруть.

Одне слово, у Комін­тер­нів­ському належно готуються до реалізації проекту постачання чистої питної води. От тільки б з фінансуванням будівництва не виникло перебоїв. А без залучення грошей від відпо­відної державної програми та без підтримки обласного бюджету у даному разі не обійтись.