Вибори залишилися позаду, і тепер можна спокійно проаналізувати, що допомогло пройти тим чи іншим політичним силам у сільські, міські, районні та обласні ради. Відомо, що майже всі викидали неймовірні кошти на передвиборну кампанію, проте ефективність, як з’ясувалося, не завжди безпосередньо залежить від вкладених мільйонів.

Нещодавно в прес-центрі ІА «Міст-Одеса» відбулася прес-конференція на тему «Аналіз виборчої кампанії партій і кандидатів на місцевих виборах в Одесі у 2010 році». На ній були оприлюднені дослідження членів політологічного клубу спільно з науковими співробітниками Інституту соціальних наук ОНУ ім. І. І. Мечникова та експертами Комітету виборців України в Одеській області. Разом вони провели аналіз агітації на місцевих виборах в Одесі і вибрали переможців. Ідеологічна чи полі­тична складова не бралася до уваги, для експертів було важливо оцінити суто технологічний підхід, наскільки реклама яскрава та ефективна.

За словами голови політологічного клубу Євгена Попова, Одеса порівняно з іншими містами України зайняла перше місце за наповненням інформаційного простору полі­тичною рекламою на різних носіях. Одесу виділяє і надзвичайна активність ЗМІ. Експерт зазначив, що ця активність позитивно вплинула на якість реклами. Відчувається також певний технічний прорив. «Кандидати почали активно агітувати через мережі Інтернет — відкривати власні сайти, блоги та користуватися твіттером для інформування громадськості», — розповів Євген Попов.

Переходимо до переможців. Так, у номінації «кращий відеоролик» перше і друге місця посіли телевізійні ролики кандидатів від партії «Родина» Костянтина Грінченка та Олександра Васильєва. Третє місце дісталося екс-мерові Одеси Едуарду Гурвіцу.

Найоригінальнішим слоганом експерти вважають девіз Анатолія Соловйова — «Соловйов свистіти не буде!». Найлегше запам’ятовується, на їхню думку, слоган Наталі Колесніченко — «Колесніченко Наташа — вона наша!». А от що стосується найбанальніших слоганів, їх було настільки багато, що обрати бодай кілька просто неможливо. Майже всі вони побудовані на таких популярних у політичній рекламі словах, як «разом», «змінимо», «зробимо», «переможемо» тощо.

Серед нових технологій впливу на виборця найрозповсюдженішими стали так звані «мимоходи» із зображенням кандидатів і методики нейролінгвістичного програмування (НЛП). Останнє часто використовувалося у друкованій продукції. Загалом експерти звернули увагу на те, що використання НЛП важливо контролювати на державному рівні, оскільки такі технології в поганих руках здатні неабияк впливати на підсвідомість людей. І якщо раніше таке програмування використовувалося як поодинокі «фішки» в рекламі, зараз воно носить масовий характер.

У номінації «найчорніша технологія» на першому місці — розклеювання агітаційних матеріалів конкурента на лобовому склі автомобілів. Зрозуміло, коли людина вранці поспішає на роботу, відтирання клею зі скла зіпсує настрій, а кандидат, агітку якого так надійно приклеїли, стане чи не особистим ворогом. За словами експертів, у цій номінації за перемогу також змагалися нічні телефонні дзвінки з проханням голосувати за певну особу. Звісно, реакцію людини, яку розбудили о четвертій ранку, може собі уявити кожен. Ще одна «чорна» технологія — розповсюдження під виглядом агітації за певного кандидата чи політичну силу брудної та неправдивої інформації про них.

Найефективніша агітаційна кампанія в цілому, на думку експертів, була у партії «Родина». Тут мається на увазі співвідношення витрачених грошей і кількість отриманих місць у міській раді. Хорошим також експерти назвали результат Едуарда Гурвіца і партії «Фронт змін», яка не витрачала величезних коштів на рекламу.

Була також номінація «казус», однак згодом від неї відмовилися. А даремно, адже серед головних претендентів на перемогу тут був кандидат у мери Одеси, який у ТВК надав фотографію, де морда коня була більшою за його обличчя. Конкуренцію йому склав дитячий майданчик, розбитий... посеред футбольного поля.

Загалом впливовість політичних технологій зараз просто лякає, оскі­ль­ки з їхньою допомогою можна зліпити лідера з нічого. Реклама наді­лить його всіма важливими для полі­тика якостями, а фотошоп зробить привабливим обличчя. Кандидат філософських наук, професор кафедри політології ОНУ ім. І.І. Мечникова Василь Попков підкреслив, що люди в Україні нарешті починають пробиратися крізь хащі технологій і відкопувати істинні риси політиків. Хотілося б, аби таке пробудження наступило масово.