22 та 23 квітня в Одеському академічному російському драматичному театрі – прем’єра вистави «Одеса при океані», жанр якої сформульовано у такий спосіб: «комедія і трішки собі мелодрама».

Виставу створено за п’єсою Віктора Шендеровича, який не потребує особливої рекомендації. Але все ж таки нагадаємо кілька основних загальновідомих фактів: Віктор Анатолійович Шендерович – письменник-сатирик, драматург, автор широко відомих естрадних мініатюр для Геннадія Хазанова та інших популярних виконавців, лауреат декількох літературних і телевізійних премій, серед яких «ТЭФИ-96» у номінації «Подія року» (за програму «Куклы» телеканалу НТВ) та «Золотий Остап-96».

Тандем драматурга Віктора Шендеровича і постановника вистави, режисера, професора Російської академії театрального мистецтва (російський Державний інститут театрального мистецтва, «ГИТИС») Михайла Чумаченка протягом квітня цього року видає вже другу прем’єру. Пер­ша відбулася лише трохи більше двох тижнів тому, а саме 5 квітня в Московському театрі сатири – там Михайло Чумаченко здійснив постановку п’єси Віктора Шендеровича «Вечірній виїзд товариства сліпих». Ця прем’єра стала однією з най­обговорюваніших подій квітня в театральній Москві. І ось – творчий тандем Шендерович – Чумаченко без паузи перемістився з Москви до Одеси.

Дія у виставі відбувається в наші дні, у Нью-Йорку, на Брайтон-Біч. Доля звела літнього емігранта з Одеси та гарну успішну американку. У процесі їхнього спілкування з’ясовується багато часом дуже цікавих речей та прокидається багато почуттів, які часом дуже суперечливі...

У п’єсі лише дві дійові особи – містер Ґольдинер (цю роль виконує народний артист України Олег Школьник) і місис Вотсон (у цій ролі глядачі побачать акторок Тетяну Коновалову та Гуллер Полякову), режисер увів у тканину дії ще й безпосередньо голос від автора. Таким чином, Віктор Шендерович візьме особисту участь у виставі – на перших двох показах прем’єри – наживо, перебуваючи в театрі, а згодом – за допомогою аудіозапису свого голосу.

Версія, розказана в п’єсі «Оде­са при океані», має авторську при­святу:

«УСІМ, ЩО ВІД’ЇХАЛИ ТА ЗАЛИШИЛИСЯ»

І ця присвята є не формальністю, а принциповим моментом як для автора та режисера, так і для акторів вистави, особисті обставини життя яких мають деякі паралелі з обставинами доль персонажів п’єси. Здається, що й у багатьох глядачів у залі ця історія викличе живий особистий відгук. Не випадково ж це не просто комедія – але й «трішки собі мелодрама».