Хоча російсько-українські відносини за минулий рік якісно змінилися, між нашими країнами залишаються питання, на які в Києві та Москві дивляться по-різному. Зокрема, прагнення України здійснити повноцінну євроінтеграцію далеко не завжди знаходить розуміння в Росії. Про це свідчать і результати нещодав­нього візиту до української столиці Володимира Путіна.

Прильоту російського Прем’єра передувала масована інформаційна підготовка, присвячена агітації за вступ України до Митного союзу. Хоча наша держава успішно розбудовує торговельно-економічні відносини із членами МС – Росією, Білоруссю, Казахстаном, – у Москві непохитно вважають, що цього недостатньо для залучення України до орбіти свого впливу. Владимир Путін, зокрема, чудово розуміє, що будь-який інтеграційний проект на пострадянському просторі без участі України приречений на животіння. Тому динамічний Володимир Володимирович особисто прибув до Києва, щоб переконати керівництво України.

Суми майбутніх преференцій, що озвучуються численними агітаторами за вступ України до Митного союзу, різні, але рахунок все одно йшов на мільярди доларів. Путін, зокрема, припустив, що Україна зможе одержати від 6 до 9 мільярдів доларів щорічно, при цьому закликавши не побоюватися ускладнень у відносинах з Європейським Союзом. Український Прем’єр Микола Азаров показав, що не лише не боїться ускладнень у діалозі з ЄС, але й готовий ставити запитання своїм партнерам з Росії. Микола Янович вкотре поцікавився перспективами зниження ціни газу для України, оскільки наша країна залишається не тільки найбільшим покупцем російського «блакитного золота», але й однією з небагатьох, що не одержали чергової знижки або послаблення в умовах постачання енергоресурсів «Газпромом». Азаров відзначив зацікавленість нашої країни у чітких гарантіях обсягів транзиту газу по українській території й запросив російські компанії до участі в модернізації ГТС і розробці чорноморського шельфу. Щодо Митного союзу позиція і Азарова, і Президента Януковича, з яким зустрічався Путін, досить однозначна: офіційний Київ зацікавлений у розвитку відносин з державами СНД, але стратегічним пріоритетом залишається європейська інтеграція.

Прикро вражений відмовою, Володимир Пу­тін після повернення до Москви заявив, що умови газових контрактів необхідно виконувати, і мова про можливість їх перегляду не йде. Нічого дивного: завдяки діям тодішнього Прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко «Газпром» одержав просто казкові умови постачань газу до України за найвищою на континенті ціною. Тимошенко практично одноосібно ухвалила формат домовленостей, що сьогодні щодня б’є по Україні, адже прив’язана формулою до вартості нафти ціна газу постійно зростає, гальмуючи темпи приросту ВВП України. Не дивно, що Генеральна прокуратура порушила проти лідерки «Батьківщини» кримінальну справу за фактом перевищення службових повноважень. Їй інкримінується завдання державі збитку на суму понад 1,5 мільярда гривень, що загрожує тривалим терміном позбавлення волі. Цікаво, що Леді Ю ніяк не коментувала візит Путіна, хоча ще недавно хихикала на його незграбні жарти на адресу Віктора Ющенка.

Команді Віктора Януковича вдалося витримати натиск щодо перспектив приєднання України до Митного союзу. Ця ввічлива відмова не тільки стала результатом прагматичної позиції української влади, але й демонструє непорушну прихильність нашої країни до справи європейської інтеграції. Україна хоче стати повноцінним членом європейської родини, що забезпечить їй доступ до новітніх технологій і дасть змогу забезпечити ефективну модернізацію економіки. Оскільки наша країна зацікавлена в розвитку свого лідерського потенціалу в регіоні Східної Європи, результати переговорів із Путіним виглядають природніми і передбачуваними.