Я не політик і не адвокат. Деякі вислови Майї Фідчунової в публікації «Країна, що воює сама з собою» торкнулися і моїх струн душі. Як можна залежно від обставин міняти свої погляди, своїх симпатиків?

Не всі українці у 2005 році були вже пробудженими, зрілими патріотами. Не всї розуміли, чому це пан В. Ющенко нас, народ України, наставляв: думайте українською мовою. Деякі з нас і говорити цією мовою не вміли, не те що думати. Окремі українці тільки-но прокинулися від апатії і сну, тільки-но усвідомили себе інакшими від росіян і почали

намагатися говорити, писати, читати і, врешті, думати українською.

Пан Ющенко відкрив зелене світло журналістам, письменникам, вченим, усім талантам України повертати правдиву нашу історію, розповідати про внесок українців у науку, культуру.

Великошановні Емма Бабчук, Володимир Яворівський, Василь Ге-расим'юкта інші поборники української України! Велика подяка вам за уроки патріотизму на національному радіо. Вдячна й помаранчевому майдану за ту суто українську інформацію, якою ми дихали п'ять років по тому.

Комусь потрібен хліб насущний суто у фізичному сенсі. І це цілком зрозуміло. Це потрібно кожній живій істоті. Є люди, які вірять у радянські догми, повторюючи сталінське: жити стало краще, жити стало веселіше. Але як прожити без правди? Микола Михайлович Амосов говорив, що без правдивої інформації життя не може бути повним, щасливим. Суспільство задихається, бо нема свіжого українського повітря, не чути українського слова, української думки, бо все змішують з радянсько-російською неправдою, вибудовують посилено, принаймні в Одесі, якийсь «рускій мір».

Нам нав'язують думку, що радянська країна, по суті, самі росіяни, без допомоги інших народів колишнього СРСР, інших країн, одержали б Велику Перемогу у Другій світовій війні. Ще нав'язують тезу, що Одеса і взагалі південь України є,суто російські місця, місця російського мовлення... Ніби не було тут ніколи ні чумаків, ні запорозьких козаків, які на легких човнах «чайках» брали участь під головуванням Головатого, Чепіги, Білого та інших у штурмі фортеці Хаджибей! Це не міф, це історія нашого південного краю.

Страшенно обурюєшся, що в часи самостійної, незалежної України міська влада забороняє одеситам розмовляти і писати до неї заяви українською мовою. Ганьба! Чи маємо терпіти таку зневагу?

Нам, українцям, слід боронити від власних і заїжджих манкуртів українську Україну, а не конгломерат радянсько-російський. Українці. Одеси й Одещини хочуть мати інформацію українською мовою і з шаною до держави Україна. Не пережовуйте догми.

Спасибі «Чорноморським новинам», газеті, що відстоює український світ, державність України. Добра вам, друзі, і благ.