Читати чи слухати? Звісно, читати!

Кілька десятків українських видавництв взяли участь в XII Всеукраїнській виставці-форумі «Українська книжка на Одещині», яка проходила в залах Одеської національної наукової бібліотеки ім. М. Горького за підтримки Міністерства культури та туризму України, Державного комітету телебачення та радіомовлення України, Одеської облдержадміністрації. Серед учасників виставки – «Наукова думка» НАН України, «Мистецтво», «Картографія», «Підручники та посібники» (Тернопіль), Видавничий дім Дмитра Бураго, «Початкова школа» (Київ), «Колоквіум» (Черкаси) та багато інших. Вони представляли наукову, довідково-енциклопедичну, навчальну, дитячу та художню літературу.

У межах виставки книговидавці та розповсюджувачі друкованої продукції за круглим столом обговорили актуальні для галузі проблеми та спробували спільно знайти шляхи їх подолання.

В Україні порівняно з іншими державами сьогодні працюють не більше 400 книгарень (для порівняння: у Польщі – понад 3000). Тому книжкові виставки стають свого роду альтернативою. На них можна купити літературу за видавничими цінами (що значно дешевше, ніж у крамниці), познайомитися з різноманітним асортиментом і новинками видавництв. А ще можна поспілкуватися з видавцями й авторами книжок, одержати автограф, довідатися про деякі цікаві деталі.

У нашій країні книжки виходять невеликими тиражами. Тому новинки завжди швидко розходяться. Наприклад, такі, як роман нобелівського лауреата Орхана Памука «Сніг» або нова серія – «Історія України в романах». З українських письменників мають успіх твори Павла Загребельного, Марка Вовчка, Олеся Гончара, Юрія Мушкетика, Івана Карпенка-Карого. Цікавиться читач і книжками сучасних авторів, таких, як Сергій Жадан, Ірена Карпа, Юрій Покальчук.

А тепер пройдімося по книгарнях.

– Сьогодні великим попитом користується література історичної та військово-історичної тематики, – говорить продавець Альона. – Популярний Валентин Пікуль. Російська класика теж зараз серед купованої літератури, наприклад, Тургенєв, Достоєвський. І фантастику беруть.

В інших книгарнях мені розповіли, що покупці часто запитують видання медичні та юридичні, а також усілякі довідники, зокрема й для автолюбителів. Серед популярних книжок для юних читачів – «Хроніки Нарнії» та «Маленький принц», «Аліса в дивокраї», «Вусатий смугастий», «Діти капітана Гранта» і «Три мушкетери».

Попри те, що сьогодні багато книжок можна стягнути в інтернеті, багато хто все ж воліє придбати або взяти у друзів.

- Книжки (звичайні, а не аудіо) купую та позичаю у знайомих, – говорить студентка третього курсу політехнічного університету Олена. – Аудіокнижки не визнаю. У цьому разі я консерватор. Книжки треба читати!

А ось кілька порад фахівців шанувальникам літератури щодо вибору дитячих книжок. Папір мусить бути білий, щільний і, бажано, не глянсовий. Варто уникати химерних незручних шрифтів, які й дорослому затруднюють читання, а школяреві й поготів заважають сприймати прочитане. Коли у дитини вже з’явилася любов до книги, її чи навряд віджахне неяскрава обкладинка й сіруватий папір, але для молодших школярів, для яких навчання – свого роду гра, слід добирати гарно та якісно оформлені видання.

Вікторія Єрьоменко, «Одеські вісті»

Рядки про вічність

Упродовж дванадцяти років Одеська національна наукова бібліотека ім. М. Горького провадить Всеукраїнську виставку-форум «Українська книга на Одещині», що відіграє надзвичайно важливу роль у популяризації та розвитку вітчизняного книговидання. Цей захід став помітним явищем у культурному житті країни та є гідним внеском у справу духовного відродження України.

В межах виставки пройшла презентація двох книжок письменника Богдана Сушинського: «Сповідь на вершині пізнання» та другого тому роману «Львівський ставропігіон: між минувшиною та вічністю». В останньому автор продовжує історію Львівського ставропігійського братства. Під час заходу шанувальники таланту Богдана Івановича мали змогу ближче познайомитися з його творчістю, сторінками біографії, які були представлені в окремій виставці під назвою «Феномен творчості Богдана Сушинського».

Христина ВІЄР, «Одеські вісті»