З настанням літа використання води зростає. І це зрозуміло – спекотно. До того ж у сільській місцевості люди поливають городи. Якщо це з власних криниць, то, звісно, – безкоштовно. А якщо з громадського водогону, то забір води збільшується, і пропорційно зростає сума сплати за її користування. У Ширяєвому не всі з цим згодні. Тут є такі «хитрі» мешканці, взаємини яких із комбінатом комунальних підприємств склалися так, як у доволі відомому анекдоті. Нагадаю. Герой народної творчості запитує у продавця магазину:

– Скільки коштує крапля горілки?

– Ніскільки,– той у відповідь.

– Тоді накапайте мені 50 грамів, – хитрує чолов’яга.

В житті не до жартів. Водого­ном Ширяївського комбінату комунальних підприємств користуються до 80 відсотків мешканців селища. Частина з них справно сплачують за послуги. А є такі боржники – «бородачі», сума заборгованості яких сягає за 2000 гривень. Список неплатників очолюють Сергій Дорофієнко та Галина Скакун. І таких – десятки. Вилучити кошти з них – ціла проблема. В той час комунальному підприємству щомісяця потрібно платити за використану електроенергію. А звідки брати кошти? Нині господарство утримує 14 башт Рожновського, три з яких вийшли з ладу через несправність насосів. Знову ж таки на ремонт і придбання нових насосів потрібні кошти.

– Водопровідна система функціо­нує ще з 60-го року минулого століття. І зроблена так, що не можна відключити окремих споживачів-неплатників. Лічильників немає, тому сповна провести розрахунки неспромога, – пояснює директор комбінату комунальних підприємств Микола Гармаш.

Він нещодавно призначений на цю посаду і має велике бажання змінити ситуацію на краще. Більше того, Микола Савелійович знає, що серед водокористувачів є нелегали – ті, хто умудрився зробити кілька врізок під землею до водогінної мережі. Такі офіційно у списках не значаться, а воду мають.

– З цим миритися далі не можна, – долучився до розмови ширяїв­ський селищний голова Ми­кола Мординський. – Потрібно міняти підхід до водокористувачів і взагалі до роботи комунального підприємства.

Як пояснив Микола Петрович, із наявних башт 70 відсотків – діряві, труби старі і латані-перелатані, насоси неекономні, через затривалий термін експлуатації ламаються, нині чотири вийшли з ладу. Бракує техніки для вивезення сміття та обслуговування населення. Як то кажуть, на все про все тут один ГАЗ-53. Автогрейдер через поламки більше простоює, ніж на ходу. На балансі комунальників – готель. Перший поверх приміщення орендується, а другий – пустує і дедалі більше стає непридатним для використання. Щоб його «запустити», потрібно зробити капітальний ремонт. Знову проблема – немає коштів.

– Як будете виводити нелегалів із тіні і де шукатимете кошти на всі свої потреби? – звертаюся до співрозмовників.

– По-новому укладемо договори з водокористувачами, – каже Микола Гармаш. – де чітко буде вказано, що за несплату за воду буде відключення від мережі.

– Зараз працюємо над тим, щоб згідно з чинним законодавством поновити дозвіл на продаж води, узгодити ціни з комітетом за цінами, поновити ліцензію, – додає Микола Мординський.

У подальших планах кому­нальників – з метою здешевлення послуг водокористування перейти на однофазні насоси. Щоб мати заробітки, відкриють цех із виготовлення бетонних виробів, а спеціальна машина для цього вже є. Будуть виготовляти, зокрема, тротуарну плитку, колодязні кільця, стовпчики для огорож тощо. Все це потрібно у сільській місцевості, тому користуватиметься попитом. До речі, в Ширяєвому давно не поновлювалися тротуари, тож комунальникам буде робота.

До Ширяївського комбінату комунальних підприємств надійшла пропозиція облкомунгоспу про оренду в них майна, зокрема водогонів селища. Можливості обласного господарства значно ширші. І є сподівання, що йому вдасться швидше навести лад і реанімувати майже 30-кілометрові ширяївські водні артерії. Тому Ширяївська селищна рада ухвалила провести тендер на передання в оренду частини майна Ширяївського ККП. До речі, в області вже є така практика. Великомихайлівські комунальники успішно співпрацюють зі своїми обласними колегами.