Узятися за перо мене спонукали слова, сказані мером Одеси Олексієм Костусєвим під час недавньої контрольної поїздки в Аркадію, про те, що немає нічого нездійсненного. І цілком припустимо, що після того, як усі одеські пляжі стануть схожі на європейські, міська влада впритул займеться тролейбусним і трамвайним господарством. А поки що воно працює, образно кажучи, у режимі стихійних припливів і відливів.

Вихідного дня біля залізничного вокзалу сорок хвилин очікував на розпеченому асфальті тролейбуси десятого й одинадцятого маршрутів. Люди обурювалися, висловлювали невтішні слова на адресу міської влади. Прибула, нарешті, «сімка». Вирішив скористатися нею, хоча на ній треба робити великий гак і потім від зупинки рухатися пішки кілометрів два. Обурених пасажирів набилося, як кажуть, під зав'язку. І тут з'ясувалося, що транспорт без кондуктора. Ті, кому потрібно було виходити на найближчих зупинках, почали просуватися до перших дверей, де плату за проїзд брав водій. Штовханина, лайка – несусвітні… Тоді й по­думалося про те, щоб керівникам тролейбусного і трамвайного господарства і чиновникам з міськради, які їх курирують, ставилося у прямий обов'язок періодично пересуватися по перлині біля моря саме на цих видах транспорту. Їм було б корисно постовбичити на зупинках хвилин по тридцять­-сорок, а то й більше, чекаючи засобу довезення до місця призначення і послухати думку людей про якість їхньої діяльності. Вони б наочно переконалися, що виправдання поганої роботи транспорту браком коштів не зовсім коректне. Оскільки немає належного контролю за продажем квитків для пасажирів. До «бюджетної кишені» міста не потрапляють чималі суми. Не знаю, які критерії звіту вироблено для водіїв, які збирають гривні, а от щодо кондукторів, то вони на очах в усіх беруть ці гривні, не даючи квитків. Тільки за три зупинки «добренькими» виявилися дванадцять пасажирів. Отут би й владу застосувати, але який контроль у громадському міськтранспорті, усім відомо. Чи важко навести лад з графіками руху тролейбусів і трамваїв, контроль за продажем квитків пасажирів? Здається, простіше простого, якщо опікуватися про людей не на словах, а на ділі. Пам'ятаючи про те, що немає нічого нездійсненного. А як налагодити контроль, можна запозичити досвід колег з Києва та Львова.