Купальний сезон у сільській місцевості зовсім не пов’язаний із відкриттям пляжів. Справа в тім, що пляжів із парасолями, традиційними для міста тапчанами, роздягальнями, а тим паче човновими станціями, тут просто немає. Є всього лише місця для купання, їх здебільшого визначають самі жителі.

Обираються такі місця за пологі схили, неглибоке русло та рівне дно. За такими вимогами у савранчан на річці Південний Буг є два улюблені місця відпочинку і називають їх тут «старим, або колгоспним» та «центральним» пляжами. Мальовничий куточок біля греблі на річці Савранка також наповнюється відпочивальниками.

У спеку малечу з річки не докличешся. Багато тут як місцевих, так і приїжджих. Ретельно стежать за дитячими забавками у воді їхні матері та бабусі. Немісцеві цікавляться, де глибоко, а де мілко.

– Чому не встановлені буйки? – чула, як допитувалася молода киянка у своїх знайомих. – Чому у вас громадські місця відпочинку біля водойми не облаштовані, куди дивиться мерія? – не вгамовувалася жінка.

І справді, чому? Савранці пам’ятають ті часи, коли на «центральному» пляжі і парасолі були, і волейбольний майданчик, і встановлені столики, навіть мангал для охочих поласувати свіжатиною. Виїздила і автолавка з прохолодними напоями. Від усього на «згадку» залишилися два металеві стовпи. Прикро, але не цінуємо те, що маємо. Більш того, цьогоріч у місцях, де купаються люди, на березі, навіть недалеко у воді з’явилися великі ями. Тут місцеві жителі самовільно добувають річковий сірий пісок, який використовують у будівництві та для виготовлення бетонних виробів. І залишають після себе глибокі вирви. При збільшенні рівня води виникає небезпека потрапити в ці пастки, особливо дітям. Всі відпочивальники обурені такими діями земляків. Прикро, що ми самі собі шкодимо.